Іван Бровді: Діалог довжиною в 70 років

Ні, ні, ніякою мірою не намагаюся применшити значимість нинішнього друкованого слова. Але Дворниченкова “Бесіда довжиною в 70 років” – це документ, який прослідовує життя талановитої, неординарної особистості вимережений водночас перлами художнього мистецтва. Високу оцінку художнього таланту Івана Бровді дають голова Спілки художників СРСР К.Белашова, художній критик М.Бернштейн, академік-мистецтвознавець О.Федорук…

Мистецтвознавці Г.Рижова й О.Приходько цитують Святе письмо: “Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника і почув голос із уст його… Савле, брате – сам видющий…” Душа Івана Бровді відгукнулась на цей зов. — Бо йому дано, як запевняють фахівці “бути художником від Бога”. У кожному з його творів – символ, те, без чого немає захоплення, визнання. В великих муках творчості він створив І виготовив пам’ятник апостолам Кирилу і Мефодію. Монумент видався настільки вдалим, що точна його копія на замовлення митрополита Володимира встановлена у Києво-Печерській Лаврі. Скульптури І.В.Бровді прикрашають собою Київ, Ужгород, Мукачево, Берегово, Виноградово… А незабаром, будемо сподіватися, у нашому місті з’явиться оригінальний пам’ятник Соборності України, створений його задумом.

Безкомпромісний творець, трудоголік у своїй професії, як справжній художник Іван Бровді глибокий філософ, з яким автор книги коли погоджується, а коли й не погоджується, вони вільно дискутують. І цим книжка полонить увагу читача з перших сторінок. Однак не будемо вдаватися до переказу змісту твору. Трактувати написане в даному конкретному випадку все одно, що гадати про людину дивлячись на її тьмяне зображення. Зацікавленим є можливість ознайомитись з оригіналом. Книжка скоро надійде у продаж. Переконаний, що кожен, навіть той, хто встиг всіма фібрами своєї свідомості прирости до всюдисущого заманливого телеекрана, взявши до рук книжку “Іван Бровді” не відкладе її недочитаною. І в цьому звичайно ж заслуга автора В.В.Дворниченка.

Написанню книги передувала велика,копітка робота архівного, дослідницького характеру, що збагачує твір і художньо, і духовно. Подана книжка виключно діалогом автора з художником. Усі, на перший погляд прості запитання носять, грубо кажучи, каверзний, провокаційний характер. А Іван Васильович відповідає на них з сміливістю крупнокаліберної прямої наводки. Прямо – і в десятку. Не соромиться деколи й присолити свій вислів, так би мовити, непечатним, але доречним словом, особливо, характеризуючи свої відносини з владою. І зовсім без огляду на забобони чи наслідки від зіткнення з чиновником та й на можливість підмочити свій імідж. У бесіді з Віктором Васильовичем він так і говорить: “Цікаво, наскільки збільшиться кількість моїх ворогів після виходу у світ цієі книги?”

На художніх полотнах у Івана Васильовича свій, образний і абсолютно оригінальний почерк. Висвітлюючи той своєрідний конгломерат новаторського і традиційного, автор книги інколи доповнює розповіді художника яскравими відомостями про життя і творчу діяльність видатних особистостей в чфері мистецтва, зокрема, маловідомі цікавинки з життя Мункачі, Брюлова, Іванова…

Та й сам Бровді не такий простак, яким можна уявити його через портрет, вміщений на обкладинці книжки: напівоголений з нестриженою бородою дідусь. В житті Іван Васильович дотепник, з гумором. Про себе так і говорить: якби не став скульптором, був би – не менш успішним артистом. На підтвердження, – як він спритно, сміливо й винахідливо дав щигля по носу самовпевненим зарубіжним колегам на міжнародному скульптурному симпозіумі у Відні.

А як розіграв із себе представника французської компанії “Плацентформула” на пленері своєї братії в селі Біласовиця під Пікуєм. Прочитаєш – сам за живіт візьмешся. Підкуповує і водночас заворожує мова, якою снує тканину свого життєпису Іван Бровді. Мудрий, високоосвічений фахівець він мовить коріннями отчого слова, висловами неньки, які вплелися в його допитливу душу з колискової, з дворової селянської говірки, їх повторюсш за ним, як музику душі. Спасибі Віктору Васильовичу, що не прошліфував оті фолькльорні самородки шершавим язиком літератора. Власне завдяки такому бережному ставленню до співбесідника Віктор Васильович зберіг сутність місцевого мовлення, і подав нам образ митця таким, яким він є і виступає в книжці, вибачте за цинізм, як у костюмі Адама стає пізнавальним до оголених відвертостей. Протягом усіх 70 років він відвертий і щирий, без найменшого маскування. Такою екслюзивною розповіддю Віктор Васильович доповнив плеяду героїв світового рівня ще одним, нашим земляком – Іваном Васильовичем БРОВДІ.

Не можна не відмітити гармонійно поєднаний зі смістом високохудожній дизайн книги, виконаний сином автора Сергієм Дворниченком.

Цими днями вiдбулася й презентацiя книжки “Iван Бровдi. Життя, творчiсть, роздуми”. Друзi, шанувальники таланту митця вiддали належну шану i герою, i автору книжки В.В.Дворниченку. Немало теплих щирих оцiнок про книгу висловили пiд час призентацiї такi вiдомi авторитетнi в нашому мiстi люди як Євген Теодорович Федiв — голова мiської ради почесних громадян Мукачева, Микола Йосипович Роглєв — колишнiй голова Мукачiвського мiськвиконкому, а нинi голова ради старiйшин Мукачева, його брат Христо Роглєв, науковець, письменник, завiдуючий кафедрою Національного унiверситету культури, керiвник громади закарпатських болгарiв у Києвi, щирий опікувач мистецтва Василь Станіславович Цигак…

Враженнями вiд книги, якi були лиш позитивними щиро подiлилися з автором присутнi на презентацiї його колеги-журналiсти.

Зваживши, мабуть, на iнтелект зiбрання, вiдомий мукачiвський письменник Мирослав Дочинець у своєму виступi грунтовно проаналiзував i труд митця, i книгу про нього. При цьому вiдзначив творчу оригiнальнiсть, неор-динарнiсть форми i змiсту книги, її значення у лiтера-турному i мистецькому полi не лише Мукачева, а й Закарпаття, України.

I з цим просто неможливо не погодитися.

Теги: Іван Бровді, Мукачево, художній, художник, книга

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати