У цей зимовий час, коли на вулиці ще тріщать 20-градусні морози, в селах Заріччя, Сільце, Ком'яти, Онок зараз якраз висівають і пікірують ранню капусту.
У цих населених пунктах вирощуванням овочів не займається хіба що ледачий. А для всіх інших овочівництво - це основне джерело доходів для всієї родини.
На тамтешніх городах люди працюють, безумовно, всією родиною. Починають тут працювати на початку грудня, а закінчують - в листопаді. Тобто, роботи тривають практично цілий рік. Зараз люди саме пікірують капусту - це один з найбільш ранніх весняних овочів. Теплиці тут займають площі від 10 до 20 соток землі.
"Капусту висіваємо першого грудня, - розповідає мешканка села Заріччя Анна Шерегей. - Потім протягом тижня-двох після Різдва пікіруюємо її. Для цього кожен пагін пересаджуємо окремо в удобрену землю. У цьому році ми з чоловіком висадили вже сім тисяч пагонів. Незабаром - через два-три тижні - всю розсаду капусти почнемо пересаджувати в іншу теплицю, де вона буде рости до весни. Потім у перших числах квітня почнемо збирати перший урожай цього року".
Зараз, коли на всій території України почалися люті морози, городникам з Виноградівського та Іршавського районів Закарпаття доводиться зовсім не просто. Адже, чим холодніше на вулиці, тим більше доводиться опалювати теплиці. Обігрівати парники газом занадто дорого, тому селяни використовують дрова, тирсу, качани кукурудзи. Крім того, розсаду капусти доводиться ще й зрошувати, а також удобрювати.
"Удобрювати овочі починаємо вже наприкінці лютого. Для цього використовуємо в основному коров'ячий або курячий послід, - каже господар Олег Шерегей. - На сім тисяч рослин на весь сезон знадобиться близько 50 кілограмів перегною. Його розводимо у воді і отриманою сумішшю зрошуємо капусту. Ніякої хімії у вирощуванні не застосовуємо".
Потім ранньою весною, коли жителі сусідніх сіл тільки починають зорювати свої городи, овочівники з Іршавського та Виноградівського районів вже везуть на ринок свій товар. Продають капусту, в основному, на ринках Мукачева, Ужгорода, Києва. Багато хто з тутешніх жителів мають вже постійних перекупників з інших областей України.
"Але основною проблемою для нас є те, що наша праця не цінується, - скаржиться Ганна Шерегей. - Перший урожай, щоправда, продається добре. Але вже другий і третій зовсім знецінюються. Наприклад, минулого року ми зовсім за копійки продали вирощене".
До речі, на місці вирощеної капусти овочівники відразу ж у квітні висівають перець і помідори. Так що в цих закарпатських селах цінується кожен квадратний метр землі.