Загроза руйнації Ужгородського замку відступила

Свого часу "Голос України" опублікував матеріал "Фортеця в облозі. Байдужості", де йшлося про запустіння та руйнування північної вежі старовинного Ужгородського замку. Окрім іншого, це загрожувало безпеці людей,
котрі мешкають на вулиці Підградській, бо будинки розташовані біля підніжжя
гори, на якій височить фортеця. Упродовж більш як двох років ця потенційна загроза нікого з посадовців ніби й не хвилювала.

Тепер небезпека, вочевидь, відступає. До її ліквідації приступили ще у вересні 2006 року, коли МНС України, яке тоді очолював Віктор Балога, на порятування вежі виділило 3 мільйони 200 тисяч гривень. За реставрацію та зміцнення башти взялося ужгородське ВАТ "Будівельний комплекс" на чолі з Євгеном Олійником. Підприємство має для цього відповідну інтелектуальну й виробничу базу та досвід ведення таких робіт. Останній реставратори здобули й під час реконструкції старовинних будівель Ужгородської міської ратуші та
музичного училища імені Дезидерія Задора.

- До справи ми взялися одразу, - розповідає Євген Іванович. - А була вона непростою. У деяких місцях тріщини мурів завтовшки в два метри стали наскрізними і рік у рік збільшувалися. Оборонна вежа, вірніше її руїни, могли сповзти вниз у будь-який час. А це - не лише небезпека для жител, а й для тепло- газо- та електрокомунікацій.

Спершу стіни вежі надійно оповили металевими тросами, потім зміцнили її фундаменти та захисної стіни. У мурах пробурили наскрізні отвори для потужних зміцнювальних металевих штирів-штуцерів. Оскільки ніяку техніку на таких
роботах не застосуєш, усе виконували здебільшого вручну. Потім приступили до заповнення пустот у стінах спеціальним розчином з допомогою "ін'єкційної" установки німецького виробництва, яку придбали за 47 тисяч гривень. Чимало довелося докласти зусиль реставраторм і під час перекриття даху будівлі червоною черепицею. Після завершення робіт оновлена вежа набула первинного вигляду і знову стала надійною.

- На ці нетипові роботи пішло три місяці непростої, а інколи філігранної праці, - підсумовує зроблене Євген Олійник. - Тепер приступаємо до облаштування ринв, щоб стіни вежі не затікали під час дощів і замок ще довго
милував усіх своєю красою.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати