Автори Михайло Басараб і Маріан Токар підготували оригінальну книжку, яка присвячена складним і суперечливим подіям в історії Закарпаття – участі громадян в процесі боротьби за незалежність України та подальшому державотворенні через призму діяльності регіональних громадських організацій наприкінці 80 – на початку 90-х років минулого століття.
Слід відзначити, що цей результат досягнутий авторами завдяки багаторічній копіткій праці в державних архівах, фондах громадських організацій, особистих архівах учасників тогочасних подій. Дослідники опрацювали значний пласт джерельних приписів, допоміжної літератури, періодики. Вчені доводять, що громадсько-патріотична і культурно-просвітня спрямованість громадських організацій сприяла масовому залученню громадян до вирішення різних актуальних питань суспільної дійсності.
Цілком логічно акцентується увага на тому, що роль громадських організацій була визначальною в становленні незалежної України, особливо на регіональному рівні. На рубежі 80 – 90-х років ХХ століття представники інтелігенції, студентство, інші верстви населення стали учасниками важливих трансформаційних процесів. У цьому відношенні дане наукове дослідження є актуальним, оскільки воно виходить із змісту діяльності громадських організацій у часи боротьби національно свідомих представників суспільства за Українську державність. Актуальність дослідження є очевидною і з огляду на відсутність комплексного вивчення діяльності громадських організацій Закарпатської області на зламі історичних епох.
Прикметно, що праця побачила світ напередодні відзначення двадцятої річниці новітньої національно-визвольної боротьби українців за державність України та проведення Установчого з’їзду Народного Руху України за перебудову. Читач знайде чимало цікавих фактів з історії національного державотворення, ознайомиться з місцем і роллю в цьому процесі закарпатців, котрі, як доводять автори монографії, незважаючи на свої національні та політично-ідеологічні вподобання спільними зусиллями сприяли кардинальним суспільно-політичним змінам.
Важливо підкреслити, що дослідники звертають увагу як на позитивні, так і на негативні фактори становлення й розвитку перших громадських організацій і об’єднань в Закарпатській області та їх вплив на процеси державотворення. При цьому, автори не ідеалізують діяльність громадських організацій краю, а неупереджено її осмислюють.
Отже, маємо надію, що дебютна монографія серії "SR" із цікавістю буде зустрінута читачем, котрий знайде багато маловідомих на сьогодні фактів із діяльності регіональних громадських організацій та їх участі в суспільно-політичному житті Закарпаття. А серія "Studia Regionalistica" невдовзі порадує краян черговим виданням працівників інституту. Цього разу монографія буде присвячена участі закарпатців у виборчих процесах упродовж ХХ – ХХІ століть.
Микола ВЕГЕШ, доктор історичних наук, професор, директор НДІ політичної регіоналістики, ректор Ужгородського національного університету