2006 рік став роком Ірини Ярини із закарпатського Виноградова

Тільки одиниці витримують цю боротьбу, яка називається протиборством Божого дару і грошей. Адже кошти потрібні на все: на іменитого автора музики та віршів, на якісний запис, на кліп, на рекламу і навіть на ефір.

Ми дожилися до того, що закарпатські виконавці мають платити гроші, аби прозвучати на закарпатських радіостанціях! Це повний маразм! Як же ми тоді хочемо виростити своїх зірок? Саме тому їх на Закарпатті майже не почуєш. Що ж тоді казати за всеукраїнські ефіри!

Через це маємо лише кілька відомих імен. На згадку приходить хіба Іван Попович та Степан Гіга. Та й то вдома їх майже ніхто не підтримує. Ну не любить закарпатський бізнес нашої пісні! Тому спонсором Степана Гіги є Івано-Франківський горілчаний завод, а не, скажімо, Ужгородський коньячний. Щодо молодих, то тут ситуація ще катастрофічніша.

Єдина надія у зміні поколінь на зовсім юну Ірину Ярину. 19-річне дівча з Виноградова уперто долає всі бар’єри на порослому терням шоу-бізівському шляху. Лауреат численних міжнародних конкурсів, вона нині серйозно працює, аби завоювати позиції в себе вдома.

2006 рік став дуже важливим у біографії співачки. Адже у травні відбувся сольний концерт на головній сцені країни – Палаці „України”. Щоб зрозуміти -- що це таке, досить назвати два факти. Окрім Івана Поповича, ніхто із закарпатців не мав там „сольника”. А по-друге, Ірина Ярина стала наймолодшою виконавицею в Україні, якій випала така честь і відповідальність.

Адже зібрати в Києві 3700 глядачів можуть тільки найуспішніші. Тим не менше, зал на концерті закарпатки був заповнений. І після першого відділення він не спорожнів, як це буває на концертах. Отже, виступ сподобався. Кілька разів його телеверсію транслювали на київських та закарпатських телеканалах.

Поміж тим 2006 рік був насичений гастролями. Ірину Ярину чули на Закарпатті, Львівщині, Волині, Хмельниччині, Вінниччині, в Криму і, звичайно, в Києві, де виступала неодноразово. Гастролювала і за кордоном. В Болгарії навіть була членом журі дитячого конкурсу „Ми – ХХІ вік”. У Словаччині представляла Україну на щорічному святі українців-русинів у Свиднику. У Німеччині теж саме: вона єдина представляла нашу естраду на Днях української культури в Берліні та Мюнхені.

Завершився 2006 рік незвичайними гастролями у Білорусі. Оскільки український відбірковий тур „Євробачення-2006” ще не розпочався, то вирішила спробувати свої сили у сусідів. (Таке дозволяється). Вона була єдиною співачкою із України і виступила достойно, увійшовши до п’ятнадцятки кращих. Далі пройти було неможливо, адже білоруси, ясна річ, хочуть, аби їхню країну представляв свій співак.

Поміж тим Ірина Ярина випустила цього року два альбоми „Минає день, минає ніч” та „Коляда”. За словами вінницької фірми „Мед”, яка ними опікується, вони розходяться непогано.

Сама співачка каже, що за цей рік подорослішала. Помітно вплинуло на неї спілкування з відомими білоруським співаком Олександром Тіхановичем, лідером гурту „Вераси”. Наступного року хоче взяти участь в кількох конкурсах – українському Євробаченні, білоруському „Слов’янському базарі” та балтійській „Новій хвилі”.

Але головне завдання – знайти свій стиль. Адже голос в Ірини Ярини – універсальний. Білоруські оглядачі після її виступу писали:: „ Важко собі уявити, як в такій юній українці так багато голосу”.

Репертуар у нашої землячки великий – понад сто пісень. Вона багато працює і поки що пробує себе в усьому. Але головне – знайти СЕБЕ. Стати впізнаваною і несхожою на інших. Час і талант в Ірини Ярини є. Залишається побажати впертості і фортуни.

P.S. Матеріал про Ірину Ярину одна із всеукраїнських газет завернула зі словами: „Стаття дуже цікава, але друкувати не будемо, бо співачка не „розкручена”. Що ж тоді дивуватися, що не маємо що слухати?

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати