І хоч бажаної дискусії між генераціями так і не сталося, а почути багато чого цікавого, гострого, суперечливого таки вдалося.
Письменник, журналіст радіо «Свобода» Павло Вольнич: «Я не є ні розважальником, ні пророком. Я – свідок. Я розповідаю про те що я бачу, знаю. Коли я почну щось прикрашати, в уста вкладати якісь фрази, мені скажуть «Ти брешеш». А найбільше я боюся фальші». Жодних закликів та вмовлянь.
Прямий виступ за припинення вживання неякісного, низькосортного, примітивного продукту. Послухав – роби висновки. Справа твоя. І все б добре, коли не тези характеру «Без сходу України – України не буде, скільки б Галичина не рвала на собі вишиванки» на додачу до «патентованих українців» та «патріотів за викликом». Хоч вийди і забудь все те, що кілька хвилин тому вже занурювало тебе з головою в глибини переосмислення…
Письменник, поет, журналіст, співорганізатор «Книжкового Миколая» Олександр Гаврош узагальнив: «Пишеться те, що пишеться. А читає кожен те, що йому до вподоби». Воно ж бо й справді так. Усе залежить від тебе. Що б там не казали, а це факт.
Від тої зустрічі певно не я одна чекала чогось більшого. Хтось може й взагалі нічого не чекав, прийшов-пішов… Та не про них. Все, що стається залишається концентрованим у підсвідомості і з часом знаходить своє застосування. Це побачення з сучасною українською писемністю не виняток, сподіваюся…
Катя ГРЕЩИШИН, ЗІА "ПРОСТІР"
14 грудня 2006р.
Теги: