Хто такий Мікулаш Неврлі: чому його назвали "чехом з українським серцем"?

1940 р. — склав гімназіяльну матуру. 1940–1945 рр. студіював одночасно на УВУ (українську мову й літературу в Ол. Колесси, Л. Білецького й І. Панькевича, філософію в Ів. Мірчука й Д. Чижевського) і в Німецькому Карловому університеті (славістику в Ґерґгардта Ґеземана й Освальда Бурґгардта-Клена і Яр. Рудницького; докторська дисертація Die huzulische Thematik in der ukrainischen Literatur). 1943–1945 рр. склав два професорські іспити (з правом викладати у всіх класах гімназії) в УВУ, 1945 р. пробувався на доктора філософії в Німецькому Карловому університеті. З огляду на те, що нім. докторат тоді в ЧСР не був визнаний, склав другий докторат філософії (дисертація: Ivan Franko — zivot a dilo) в Масариковому університеті в Брно (Морава) у відомого чеського компаратиста Франка Вольмана. 1963–1970 рр. був науковим працівником Літературознавчого інституту Словацької Академії Наук у Братиславі. 1970–1971 рр. відійшов на пенсію, але й далі працював у своїй ділянці. 1994 р. на запрошення НТШ (й особисто М. Антоновича) і університету в Ілліной-Урбана мав виклади про модерну українську літературу та кілька спогадів про Олега Ольжича, який його спрямував до так званих похідних трійок на Україну. В 1968, 1991 рр. і дальших роках бував в Україні, де гостинно викладав в Університеті Т. Шевченка й у Києво-Могилянській академії. На пропозицію академіка Гр. Вервеса, якого підтримали акад. І. Дзюба і акад. М. Жулинський, на основі своїх праць був іменований закордонним академіком НАН України. У Києві вийшло шість його книжок. 1997 р. одержав від Президента України відзначення «За заслуги», III ступеня.

Бібліографія праць Миколи Неврлі, що її видала Державна бібліотека у Словаччині 2001 р., охоплює майже 900 позицій більших і менших праць кількома мовами. Доповнення до неї має дальших майже сто позицій.

М. Неврлі був ініціятором меморіяльної дошки І. Франкові у Празі (1956), пам'ятника Т. Шевченкові й меморіяльної дошки Г. С. Сковороді у Братиславі. М. Неврлі присвятили вірші: О. Олесь, В. Сосюра, М. Ситник, П. Мах, І. Мацинський, Гр. Булах і Ол. Ющенко.

М. Неврлі співпрацював з чеською й словацькою енциклопедіями, де публікував гасла про українську літературу, з УРЕ, до якої його ангажував акад. М. Бажан, з Енциклопедією Сучасної України, яку і сьогодні постачає гаслами про чеську й словацьку літературу. Після Другої світової війни дописував також до Енциклопедії Українознавства (Сарсель), куди його ангажував Аркадій Жуковський.

Хвилі Першої світової війни занесли його батька в Україну, де він початком 20-х років викладав у Харкові на курсах чужоземних мов німецьку й польську мови (факультативно — чеську). Там його слухачем був Ол. Довженко. Довший час ці мови викладав Ярослав Неврлі також у Полтавському ІНО.

Варто згадати і те, що закінчити гімназію допоміг батькові Ів. Франко (докл. про це — у зб. РУКОПИС 1, Київ, 2004, у спогадах «Прожите й пережите»). Звідти —любов і пошана Миколи Неврлі до І. Франка, про якого у нього — 68 друкованих праць різними мовами.

На ФОТО: Академік НАН України, доктор Мікулаш НЕВРЛІ з дружиною Лібушею НЕВРЛІ — перекладачем десятків книжок українських письменників на словацьку та чеську мови

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати