Виставка творів ужгородця з Луцька відкрилася в Національному музеї Тараса Шевченка

Фактично, урочистість перетворилася на неформальне зібрання волинян: «місцевих» — тих, які приїхали з Луцька (мистецтвознавець Зоя Навроцька, викладач університету Ірина Констанкевич, мистецтвознавець, упорядник альбому Олег Сидор...) і «діаспорних» — тих, які живуть тут (головний редактор «Дня» Лариса Івшина, народний депутат Володимир Карпук, режисер Сергій Архипчук, заслужена артистка України Світлана Мирвода...).

Карел Якубек народився в УЖГОРОДІ. Одним із його перших учителів був талановитий художник Михайло Розенберг. Подальше мистецьке вдосконалення він набув у «Вільній академії мистецтв» міста Надьбанья (тепер Бай-Маре, Румунія), а згодом — і у Будапештській академії мистецтв.

Жанровий діапазон митця складають портрети, краєвиди, композиції. Хоча, як зазначають мистецтвознавці, пейзажне малярство стало ключовим у доробку майстра: гірські панорамні краєвиди, зігріті присутністю людини, передані широкою колористичною палітрою з віртуозною технікою зображення.

І нині у свої 83 роки художник живе внутрішньо творчим життям і прагне творити.

На виставці запропоновані роботи як закарпатського , так і луцького періодів.

«Коли 1964 року Карл Михайлович з’явився у Луцьку, — розповідає мистецтвознавець Зоя Навроцька, — місто мало доволі спорадичне художнє життя. Він же з собою привіз традиції Східної та Західної Європи, досвід, зрештою, натхнення, і відразу вивів Волинь на європейський мистецький простір. Карел Якубек жив душею в Парижі, співпереживав розвиток мистецтва з мюнхенськими традиціями, навчався у Будапешті (Угорщина) і Бай- Маре (Румунія). І коли ми дивимося на створені ним роботи, відчувається європейська естетика — естетика вільної людини, так ніби він і не жив у радянському тоталітарному минулому. Погляньте на один із його пейзажів, де тільки хмари, захід сонця і вода. Яка гармонія! Який смак! Дивлюся на його картини і млію від простоти і невибагливості, які зараз, у ХХI столітті, просто видаються унікальними».

«Ці твори цінні передусім тим, що намальовані у 50—70 роках, і, сказати б, наповнені часом, відстояні, які увібрали в себе дух епохи, — продовжує художник Володимир Гарбуз. — Тим вони і цікаві. Бо ми вже живемо в глобалізованому технічному світі, із іншими швидкостями, де виникають різні модерні напрямки в малярстві і, очевидно, сучасні митці по-іншому сприймають світ. А картини (пейзажі, натюрморти, портрети) Карела Якубека писані з натури (цей натурний імпульс відчувається), і в них передана і збережена оця справжність і безпосередній контакт iз Богом».

Якби роботи тих митців, які зосереджені у столицях українських земель, постійно представляти у Києві, це, очевидно, призвело б до кращого знання українцями один одного.

Експозиція творів Карела Якубека триватиме до 18 грудня.

На ФОТО: КАРЕЛ ЯКУБЕК СЛУХАЄ ВІРТУОЗНУ ГРУ НА СКРИПЦІ ТИМОФІЯ МИРВОДИ.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати