Його щедрий ужинок - понад сто п'ятдесят музично-пісенних творів увійшли до доброго десятка виданих збірників пісень, вони вже багато років чарівними птахами літають-живуть поміж людьми, надихають нас бути чистішими, щедрішими, добрішими і віриться - так буде завжди, адже відомо давно, що лише краса врятує світ.
На велелюдному зібранні пролунало чимало відвертих і щирих побажань на адресу ювіляра
— від начальника управління культури облдержадміністрації, заслуженого працівника культури України Юрія Глеби, голови обласної організації Національної ліги українських композиторів, заслуженого діяча мистецтв України Петра Рака, композитора-земляка, відомого в краї хорового диригента і фольклориста, заслуженого артиста України Миколи Попенка, — від багатьох інших достойників - представників державних і громадських організацій, від колег та друзів. Ювілярові було вручено чимало заслужених нагород.
Але, напевно, найкращою нагородою ювіляру стали гарячі оплески вдячних глядачів за його чудові пісенні твори на тексти відомих у краї поетів-піснярів, які натхненно виконали кращі професійні та самодіяльні митці Закарпаття.
Приєднуючись до віншувань, висловлених в той вечір на адресу „великобичківського соловейка" — Василя Васильовича Поповича, хочеться присвятити ювілярові кілька поетичних рядків із щирими побажаннями многая і благая творчих і щасливих літ:
Мрію в серці ношу і у долі прошу.
Щоб служив ти єдиній меті,
Щоб до смерті зберіг пісню -
наш оберіг
На тернистім шляху у житті.
І благаю незбагненну долю я,
Щоб не згасла марно
зіронька твоя...
У народі правду кажуть,
як завжди,
Що життя прожить -
не поле перейти.
Так тримати, Василю! Стверджую - ти на правильному шляху, і хай Господь дасть тобі міцного здоров'я, творчої снаги, родинного щастя і благополуччя, багато сил та енергії для того, щоб ще багато років міг ти впевнено „перти плуга" — співати-творити для якнайскорішого здійснення ще ліпшого розвою нашої духовності.