Блиск та злидні закарпатських культурних пам’яток

Добре, що знайшлися люди, які "пробили" гроші на ліквідацію аварійної ситуації. Але що робити з іншими майже півтора тисячами історичних пам`яток, якими багате і, водночас, бідне Закарпаття?

Багате, бо їх залишили нам попередні покоління з прадавніх часів, бо це культурний додаток до природно-рекреаційних можливостей і перспектив заробляти на туризмі. Бідне, бо поки ми політиканимо, "дерибанимо" і виживаємо, ці пам`ятки нищаться і втрачаються назавжди або ж вимагають все більше і більше капіталовкладень.

Нині в області офіційно взято під охорону держави 479 пам`яток архітектури, із них 268 — загальнонаціонального значення. Загалом маємо 1328 історичних пам`яток, 40 монументальних, 348 пам`яток архітектури та містобудування, з них 137 національного значення, у тому числі 117 пам`яток дерев`яної архітектури. З колись існуючих 13, на Державному реєстрі 9 замків.

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ФАКТОР

Люди середнього віку ще пам`ятають як у школі розповсюджували марки, збирали кошти для Товариства охорони пам`яток історії та культури. Методист відділу охорони культурної спадщини при управлінні культури облдержадміністрації Іван Демко розповідає, що у 1968-71 роках за кошти Товариства на Закарпатті були відреставровані всі дерев`яні пам`ятки архітектури, щороку обласна організація виділяла на збереження реліквій 130 тисяч карбованців. Зі здобуттям незалежності України колишня могутня громадська структура кудись зникла, пропали районні, міські організації, перестали збирати внески, десь поділося існуюче майно.

На громадському рівні турбота про історичні та архітектурні пам`ятки звелася до поодиноких виступів, часто у пресі, окремих небайдужих ентузіастів, нечисленних і малофінансованих експедицій. Втрутитись спробували чиновники — на початку нового тисячоліття створили окремий підрозділ, який за задумом, мав би професійно, кваліфіковано займатися збереженням, відновленням, реставрацією пам`яток. Але справа зупинилося на рівні облдержадміністрації, до районних ланок формування не дійшло. Згодом структурні зміни відбулися у центральній владі і нині історичними цінностями опікується лише відділ охорони культурної спадщини — 3 людини у складі обласного управління культури. Районні ланки так і не задіяно. На котрій вже сесії облради депутати піднімають питання створення такої служби, однак поки що чітко формалізованого рішення з цього приводу немає — з огляду на фінансування доводиться чекати рішення зі столиці.

Проте окрім того, що нема кому організовувати, нема кому й робити. Як пояснює начальник управління культури ОДА Юрій Глеба, Закарпаття досі з поклоном іде або до Києва, або у Львів, платить значні кошти за виготовлення паспортів об`єктів, проектно-кошторисну документацію, за реставрацію, бо ці роботи передбачають наявність ліцензії. "Щоб зробити кошторис на реставрацію, наприклад, однієї дерев`яної церкви, потрібно 80-120 тисяч гривень. А для проведення робіт львівська фірма "Укразахідспецпроектреставрація" пришле одного-двох спеціалістів, які однаково підшуковуватимуть виконавців тут. Хоча гроші підуть у Львів. Давно назріло питання: на Закарпатті потрібна структура — майстерня, виробниче об`єднання абощо, яка могла б і досліджувати, і проектувати, і виконувати. Рішення про це повинна прийняти обласна рада після погодження з усіма інстанціями. Це не просто, бо ніхто не хоче позбуватися статусу монополіста, а "Укразахідспецпроектреставрація" є монополістом у найбагатшому на історичні пам`ятки західному регіоні, Київ тримає позиції на центральній та східній Україні".

ЗАЧАРОВАНІ КОЛА ПРОГРАМ

Є що відновлювати, знайшлося б і є кому, але, головне, за що? Влітку 2005-го, були сподівання на гуманітарного віце-прем`єра Миколу Томенка. Він, відпочиваючи у "Сонячному Закарпатті", поїздив по області і сказав: давайте програму, визначайтеся, що вам треба зробити, що з того можете самотужки, а скільки повинна допомогти держава. Восени уряд змінився, змінився голова ОДА і з розробкою обласної програми збереження пам`яток трохи не встигли, принаймні, у державному бюджеті’2006 необхідні Закарпаттю суми не запланували. Лише у січні Комплексну програму збереження і використання пам`яток культурної спадщини затвердили на сесії обласної ради.

Здавалося б, тепер все має піти на лад. Програма є, Київ гроші дасть. Але програми були і раніше, і не одна — тільки по обласному управлінню культури добрий десяток. А ще, наприклад, "Загальнодержавна програма збереження та використання об`єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки". Тільки грошей не було. Юрій Глеба: "У попередні роки я працював начальником управління культури в Іршавському районі і знаю, що на ці речі державою не виділялося ні копійки. Тому протягом останнього часу 4 дерев`яні церкви згоріли, а в деяких люди чекали, зверталися, а тоді не витримали і зробили "ремонти" на своє розуміння. Скажімо, в селі Івашковиця Іршавського району — зняли дранку, перекрили дах жестю, збудували ганок і пам`ятка втратила свою оригінальну історичну та архітектурну цінність".

За логікою, програма — це просто. Дивимось, які пам`ятки маємо і скільки куди, для чого треба коштів. Але… Для визначення скільки треба коштів потрібно зробити паспорт пам`ятки. Паспорт передбачає фотофіксацію, складання історичної довідки, визначення охоронних зон, креслення, плани, схеми поверхів тощо. На його основі розробляється проектно-кошторисна документація — що як і де треба зробити і скільки на це треба грошей. Але ці попередні роботи — паспортизація і виготовлення проектно-кошторисної документації коштують шалені гроші. Де їх взяти? Крім того, скажімо, знайшли, зробили документацію на такий-то об`єкт. А грошей у поточному році не виділили. І якщо надалі для цього об`єкта щось і "засвітить" — документацію треба переробляти: по-перше, ціни змінюються шаленими темпами (у порівнянні, наприклад, з проектами 2003 у цьому році треба було множити все щонайменше на два), по-друге, об`єкт не чекає — руйнується. Отже, якщо документацію зробили, а роботи не розпочали — гроші на вітер. А суми чималі. Скажімо, лише по обласній філармонії виготовлення документації коштує близько 300 тисяч гривень. Тому програма, у якій зазначено, що вона розрахована на 2006-2015 роки і кошторис складає 248 млн. грн. з них 48 млн. грн. з обласного бюджету, 26,4 з місцевих, а решту з державного… Принаймні на дилетантський журналістський погляд не вселяє особливого оптимізму. Виходить, суми зазначені у ній "приблизно", "на око", хоч і фахівцями. Зачароване коло: розрахувати не можна, бо немає грошей, а без розрахунку нічого на гроші сподіватися. І все це не тільки в одній темі — збереження пам`яток, — приблизно те ж в усіх сферах. Ніби дорослі державні дядьки граються у в якусь гру. Можна, звичайно, обуритися і "не гратися". І не робити нічого. Тоді залишиться тільки журналістам час від часу писати: згоріла дерев`яна церква — пам`ятка сакрального мистецтва такого-то століття, розвалюється замок. І потихеньку усім разом втрачати "культурну спадщину".

На затверджену у цьому році програму в області знайшли 250 тисяч гривень. Близько половини з них планувалося на паспортизацію, але реально пішло тільки 20 тис. грн. Інші збиралися розподілити по кілька тисяч гривень на найнеобхідніші роботи по кількох об`єктах. Як пояснює начальник обласного управління культури Юрій Глеба, щось таке вже висіло у повітрі, і, слава Богу, гроші не розпорошили, а сконцентрували і кинули на виготовлення документації для ліквідації аварійності Ужгородського замку. Під документацію пробили через міністерство МНС, власне через того ж таки Віктора Балогу, більше 3 млн. грн. з резервного фонду Кабміну і стіна вже, принаймні, не впаде.

На наступний рік планується 135,4 тис. грн. для продовження паспортизації пам`яток з обласного бюджету і близько 6 млн. грн. просимо на реставрацію у держави. В проекті бюджету, поданого на перше читання, ця сума включена до програм Мінбуду. Як пояснили в управлінні культури, насправді грошей на найнеобхідніше треба значно більше, але просити треба також виходячи з реалій. От тільки (знову чисто суб`єктивний журналістський сумнів) як ці реалії співвіднести зі 173,6 млн. грн., які мали б надійти з держбюджету протягом 2006-15 років?

На наступний рік 6 мільйонів просили, посилаючись на програму, а не безпосередньо на конкретні об`єкти. Проте, аби були гроші, "розписати" їх не проблема. Із 117 пам`яток дерев`яної архітектури 40% — в аварійному стані, якщо протягом року не вжити заходів, їх просто не стане. А капітального ремонту потребують практично всі. Потрібно завершити роботи у художньому музеї — картинні фонди знаходяться у жахливих умовах; реставрацію філармонії (близько 4 млн. грн.); оновлення експонатів у музеї народної архітектури і побуту; лише одна Шелестівська церква потребує близько 300 тис. грн., на черзі — церкви у Колодному Тячівського району, в Колочаві на Міжгірщині.

Якщо держава не може знайти кошти навіть на унікальну дерев`яну готику, де їх треба, порівняно не так багато, то куди вже до закарпатських замків.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати