Коли він уперше познайомився з лірикою Жоржа-Леона Годо, то одразу ж узявся її перекладати. Через якийсь час уже листувався з автором, але побачитися вони так і не змогли, бо після тяжкої хвороби Жорж-Леон помер. Віктор Мотрук згодом побував у краї Пуату-Шарант, зустрівся з дружиною поета, поклав квіти на його могилу.
Спочатку добірки перекладів нашого земляка друкувалися у виданнях "Карпатський край", "Тиса", згодом у київському журналі іноземної літератури "Всесвіт".
І ось після 12-річної наполегливої праці народилася його перша книжка "Магнітне поле", до якої увійшли поезії Годо різних років. До речі, видана вона власним коштом.
її' Віктор Мотрук репрезентував цього четверга в Закарпатській обласній універсально-науковій бібліотеці. На презентації перекладач, студенти та працівники бібліотеки читали вірші французькою і одразу ж звучав їх переклад. Головний персонаж поезій Годо — людина праці, яка в зображенні поета є величною моральною категорією, такою ж, як краса, творчість, щастя й кохання. Труд кошикаря, що втілює свій талант в ужиткову річ, рівноцінний праці поета, котрий "мережить" вірші, творить духовний продукт: "написати гарного вірша так само важко, як виплести добрячого кошика", говориться у вірші "Рівноцінність".
Віктор Мотрук поділився своєю мрією: щоб наступна презентація відбулася на батьківщині Годо, а ще прочитати в університеті Пуатьє лекцію "Годо очима українця". Хочеться побажати цій закоханій у французьку культуру людині, щоб бажання здійснилися.