Геннадій Москаль, або Безчестя мундира

Депутат Закарпатської обласної ради Євген Жупан

Дивина. Геннадій Москаль, котрий з часу свого губернаторства на Закарпатті в 2001–2002 роках (відколи запам’ятався, зокрема, й запеклим проштовхуванням у владу прокучмівського блоку «ЗаЄдУ), цікавився нашим краєм хіба що з культурного боку, відвідуючи окремі фестивалі, останнім часом намагається брати якомога активнішу участь у громадському й політичному житті області. Щоправда, на відміну від БЮТ чи Народної партії, «Народна са­мо­оборона», виразником якої є Москаль, не представлена у крайовій владі навіть як опозиція. От і доводиться Геннадію Геннадійовичу ледь не щодня дивувати громадськість «сенсаційними» заявами, а простіше – наїздами на обласну адміністрацію, облраду, народних депутатів від Закарпаття. Правило просте: чим скандальніше висловитися, тим ліпше – певні ЗМІ охоче розтиражують, а спростувань уже ніхто не слухатиме. Причому цікаво, що працював він упродовж тривалої кар’єри і губернатором Луганщини, очолював міліцію в Криму й Дніпропетровську, є уродженцем Буковини, але турбується чомусь лише про ситуацію в нас. Невже в названих ре­гіо­нах усе настільки чудово, що втручання Москаля не потрібно? Навряд.       

– Справді, в ЗМІ нині точиться гостра полеміка різ­них сторін. Чути нападки на обласну адміністрацію,  депутатський корпус, зокрема і з боку Геннадія Москаля, – погоджується Євген Жупан, заслужений лікар України й обласний депутат чотирьох скликань. – Я думаю, що вони тенденційні. Аж ніяк не скажеш, що все ідеально були в часи, коли адміністрацію очолював Геннадій Генна­дійович. Тоді якраз маса нелегалів почала концентруватися у нас, у Павшині. Хоч і громадськість, й організації, і, зокрема, я, як депутат облради, протестували проти зосередження емігрантів практично поряд із містом, оскільки існувала загроза епідемії особливо небезпечних інфекцій. Слава Богу, що вже за нинішньої влади вдалося закрити цей пункт.

Тривожить також, що до міліції стали повертатися старі кадри, котрі працювали в період без­ладу, який відбувався в країні, особливо  2004 року. Ми пам’ятаємо, які були проблеми на виборах, коли бандити заправляли, а патронували їх якраз ті служби, що мали б їм протидіяти. І тепер бачимо, як у нашій області з подачі ниніш­ньо­го головного міліціонера п. Лу­ценка за під­тримки, я так ро­зумію, п. Мос­каля, повертаються ті люди, які себе скомпрометували. Це дуже тривожно: іде наступ на демократичні завоювання, які ми здобули за останні роки. Це не може не хвилювати всякого, хто проживає в нашому краї. Та й узагалі бачимо тривожну тенденцію, коли закарпатців витісняють із правоохоронних структур, щоб, наскільки я розумію, посадити свої кадри, тримати закарпатців заручниками цих структур. Якщо так трапиться, то від кого нам чекати захисту і чи не буде повернення часів, коли нами керували бандити?

Також мені пригадується, як Геннадій Москаль за його побуту губернатором, удавався до незаконних спроб зняти з посади голови обради Івана Іванча, бо той мав необережність зустрітися з кандидатом у президенти Віктором Ющенком і вільно висловитися. Іванчо був законно обраним, тому та спроба, на щастя, не увінчалася успіхом, хоч на депутатів обради чинили  дуже великий тиск. Звичайно, опозиція має бути, але в межах цивілізованих культурних, без приниження честі й гідності будь-якого опонента. Думаю, це не надто гідні методи.

– Люди, що представляють владу на Закарпатті, прийшли до неї ще 2005 року, проте за критику Москаль взявся зовсім нещодавно. На вашу думку, чому саме тепер він вирішив «відкрити очі» закарпатцям та всій Україні?

– Думаю, через політичні й кон’­юн­ктурні інтереси. Вже видно, що будь-які дії обласної влади використовують як зачіпку й роздмухують скандал. Узяти бодай тему русинства, коли вимагали відставки адміністрації, розпуску ради за визнання національності на території краю. Або пам’ятник на Верецькому перевалі. Ми ж не можемо заперечувати, що угорці тут живуть уже 1100 років. По-моєму, все це робиться для того, щоб скомпрометувати обласну владу й поставити на її місце людей, які виконуватимуть чиюсь волю. Власне, таке робиться не лише в нашому регіоні. І в Києві, і в інших областях триває боротьба не зажди чистими методами.

– А як Г. Москаль ставився до русинства, коли очолював ОДА?

– Тоді було зовсім інакше! Він відкрито нічого не заявляв проти русинів. Навіть як працював у службі з питань національностей і міграції, не говорив нічого проти. Там проводилися наради, на яких були присутні й ми. Москаль дозволяв виступати. Тоді чомусь він небезпеки в русинах не бачив.

– Не в останню чергу завдяки заявам Г. Москаля ТОВ «Високий Замок», яке взяло в оренду замок «Паланок» та зобов’язалося вкладати гроші в його реконструкцію, відмовилося від своїх планів...

– Коли замок був у руїнах, як усе там було занапащене, тоді нікому й на гадку не спадало взятися за відновлення. Нині ж, коли знайшлися спонсори, після тієї величезною ролі, яку зіграли наші місцеві лідери, зокрема й мукачівська міська та обласна влада, кожен заявляє, що може взяти замок в оренду. Але це лише слова. Насправді просто відбувається протидія тому, хто справді господарник і хотів би фортецю впорядкувати.

Я вважаю, треба лише ра­діти, що знаходяться люди, які потроху хочуть дати там усьому лад. З’явилися наші  місцеві структури, котрі заявили, що хочуть його реконструювати, аби було і для держави добре, і для туристів, і для міста, і для процвітання замку. Дуже шкода, що вони відмовилися. Не слід було зважати на те, що говорить Москаль та інші. Ми, місцеві люди, ліпше знаємо, що нам потрібно. Чи хочуть узяти Невицький замок? От нещодавно обласна рада розглядала питання, аби хтось заопікувався ним, бо ситуація жахлива. А хіба Ужгородська фортеця у ліпшому стані? Там потрібно набагато більше попрацювати, щоб дати споруді належний вигляд. А практика інших держав про що свідчить? Там за один євро продають замки, щоб тільки з’явилися інвестори й урятували їх. А тут же не йшлося навіть про власність – про оренду, хоч і довгострокову.

– Так само частими є нападки на обласну раду, яка нібито не має своєї позиції і просто виконує чиїсь накази...

– Слава Богу, що закарпатці, незважаючи на те, що представляють різні партії, дуже швидко знайшли спільну мову. Цьому багато хто може позаздрити. Більшість ради знаходить спільні рішення, які відповідають інтересам  регіону. І це можна лише вітати. Я був депутатом чотирьох скликань і можу порівняти. Не думайте, що ми мовчки ухвалюємо всі рішення. Є й дискусії, проте відбуваються вони переважно на засіданнях комісій до сесії. Раніше на голосування виносили чимало «сирих» питань, нині ж до розгляду йдуть із погодженою позицією. Це треба вітати. Якби так діяли в інших регіонах, у Верховній Раді, це було б лише на користь Україні. А коли злагоджену роботу називають браком позиції, то це просто підміна понять.

– «Народна самооборона», яку представляє Геннадій Москаль в нашій області, не має тут великої популярності, то чи можна припустити, що галасливими заявами він просто намагається підняти рейтинг своєї політичної сили?

– Між нами кажучи, міліціянтів сильно ніхто не любить, а тепер, коли вони роблять усе, аби ще більше витиснути з людей грошей, і поготів. Ну хто за таке любитиме? Ми радіємо, якщо міліціонер справді захищає інтереси громадян на своєму посту. За це слід дякувати. Але ж бачимо, що останнім часом, хоч армія правоохоронців у нас величезна, рівень злочинності й далі високий. Тому, думаю, великого рейтингу ця сила в нашому регіоні мати не буде, хай що б вона робила.

Теги: Закарпаття, Геннадій Москаль

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати