"Видавництво Олександри Гаркуші" започаткувала самобутню серію "Палітра Закарпаття"

Ідею охоче підтримав тодішній метр і керівник Спілки художників Антон Кашшай. Молодий митець Михайло Митрик виготовив навіть афішу. Але не дрімала ідеологія. Один накатав скаргу про шкідливість такої експозиції, оскільки йому здавалося, що шпилі дерев'яних храмів повинні увінчувати не хрести, а п'ятикутні зорі.

Як здогадуюся, це був той чужинець, кого ігнорували й не зараховували до закарпатської школи живопису, бо не мав для того підстав. Однозначно її схвалили Федір Манайло, Золтан Шолтес, Ернест Контратович та й загалом колектив. Однак іншої думки був головний ідеолог обкому, що сидів у Білому домі: Віктор Белоусов став на бік кляузника. І навіть непохитний авторитет Антона Кашшая не врятував виставку: її демонтували завчасно. Відтоді тямлю й ніколи не забуду полотно «Народна готика» Володимира Микити та й подібні твори наших класиків.

І ось черговий альбом митця в серії «Палітра Закарпаття», що її започаткувало «Видавництво Олександри Гаркуші». На обличчі цього симпатичного 245-сторінкового видання - новітній шедевр Володимира Микити «Після купання» - оголена мадонна в гуні, а біля її ніг - ягнятко. Буду сподіватися - баранчук. Твір достойний ряду французьких класиків. Цим альбомом незвичного, майже квадратного - 16 см на 17 см - формату, відрекомендовані всі знакові полотна художника зі старими хатами, храмами, пейзажами, квітами, натюрмортами. І портретами, в яких акцентовано на очах людини.

Перше, що мене здивувало, - невеликий формат альбому не заважає сприймати об'ємні роботи. Вони відтворені достойно оригіналу. Беручи вперше до рук видання, я грішним ділом упереджено подумав: та ж Микита має великоформатні альбоми і, мовляв, навіщо ще один?! Після гортання у мене не залишилося жодних сумнівів, що творчість художника подана тут краще, несподіваніше, ніж досі деінде.

Учень Ерделі постає глибоко національним, вкоріненим у Карпати, працелюбним, уважним до місцевої атрибутики, своєрідно експресивним, давно хрестоматійним, еталонним. Цей ряд епітетів - нескінченний. Особливо вражають полотна «Повінь», де передана тривога ґазд за життя любої худібки, «Осінні квіти», де неповторно зображенобарвисте розмаїття кольорів, багатоплановий «Великодній натюрморт», де на тлі гір - дерев'яна церква, а на її тлі - вербові котики у глечику.

Смілива спроба спортретувати з пам'яті свого вчителя. Обличчя маестро з піпою, який називав його Митайком, -одухотворене, благородне. Перед зором - інтелігент високого ґатунку, якого мучив комуністичний остракізм, прихований у всепрощен-ному погляді. Завершується альбом також приємно - фотолітописом життя і творчості корифея.

І я заінтригований - хто ж наступний герой мистецької серії «Видавництва Олександри Гаркуші»?

Теги: Закарпаття, Володимир Микита

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати