В Ужгороді вийшов збірник поезій угорського поета Мілана Фюшта

Cтепан Ваш 2008-11-21 / 15:25:00
В українському перекладі Юрія Шкробинця випущено збірку поезій "Автопортрет" видатного угорського поета Мілана Фюшта



УЖГОРОД, (Степан Ваш ). В ужгородському видавництві "Мистецька лінія" побачила світ угорською і українською мовами книга "Автопортрет" видатного угорського поета Мілана Фюшта. Презентація вибраних поезій засновника угорського верлібра, український переклад яких здійснив Юрій Шкробинець, відбулася в Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці, де відзначено 80-річчя українського письменника-перекладача.


Тринадцять років після початку і дев'ять років після завершення перекладу йшла до читача двомовна - в угорському оригіналі і в українському варіанті - збірка вибраних поезій Мілана Фюшта. Перші переклади його поезії на українську мову були здійснені Юрієм Шкробинцем (1928-2001) в Ужгороді ще в 1996 році, а вся збірка завершена в Угорському будинку перекладача м. Болотонфюред 18 листопада 1999 року. Такий тривалий, тернистий шлях торували чи не всі переклади і оригінальні твори Юрія Шкробинця.

Книга містить 76 оригінальних і перекладних поезії, загалом 2300 поетичних рядків. "Мене захоплює у поезіях Фюшта їх новизна, виражене у них оригінальне розуміння світу, гуманістичне спрямування, потяг до краси. Привабливою є і особа автора, який, вийшовши із низів, шляхом самовдосконалення сягнув вершин естетики, став в Угорщині піонером вільного вірша"- говорив під час перебування у Балатонфюреді Юрій Шкробинець. "У кожному своєму почуванні Мілан Фюшт шукає абсолют: він належить до тих рідкісних поетів, натхнення яким дають космічні сили", писав угорський письменник Деже Костолані.

Сучасники називали Мілана Фюшта "останнім зубром великого покоління "західників". Останнім зубром великого покоління майстрів художнього перекладу ХХ століття можна назвати і Юрія Шкробинця, який по праву належить до знаменитої когорти українських "перелицювальників" - Бориса Тена, Миколи Лукаша, Григорія Кочура. Нам більш-менш достеменно відомі хронологічні рамки шкробинецівського перекладацтва": 21 березня 1948 року була опублікована українською мовою знаменита "Національна пісня", Шандора Петефі, восени 2000 року завершена збірка перекладів Дюли Ійєша. За більш як півстоліття завдяки його блискучій інтерпретації неповторного українського звучання набрало кілька сотень віршованих, а також десятки прозових творів угорських письменників. Дана Богом духовна енергія, виплекані батьками працелюбність, вроджена природна кмітливість, набуті у Будапешті п'ятирічним гімназійним старанням, а згодом розвинені постійним вдосконаленням знання угорської мови, історії, літератури, освоєння й переосмислення української культурної спадщини стали тою творчою базою, на якій грунтувалася філософія перекладу. Шкробинець добре знав основи класичного перекладу, отримував "живі" уроки самовимогливих тогочасних українських перекладачів. Все це, як і цнотливе ставленням до українського і угорського слова, сформували своєрідне перекладацьке "Я", філігранну техніку і стиль - цільну й самобутню систему перекладацтва. Хоч він залишається у нашій пам'яті як перекладач широкого діапазону, природною його стихією є переклад угорської поезії. У її хвилі він залюбки пірнає щирим угорцем і, невимушено, грайливо полишаючи улюблену глибінь, здіймається над нею, ширяючи у синяві неба вільнолюбним українським птахом. Це особливо вражаюче сприймається, коли маєш перед собою обидва тексти - угорський оригінал і його український переклад. Великою перевагою двомовних видань є не лише звертання до ширшої аудиторії двох, а той більше народів. Крім високої культурної, гуманістичної місії, вони несуть і практичний заряд: служать, наприклад, матеріалом для білінгвістичних вправ, наочним посібником для вивчення мов чи перекладацтва - науки, що з розвитком комп'ютерної техніки отримала нові можливості прогресу.


"Автопортрет" - перша і, на жаль, остання книга у шкробинцевому ряду двомовних, угорсько-українських видань. Оцінюючи її значення, Фонд перекладів ім. Мілана Фюшта Угорської Академії Наук підкреслив, що випуск твору, здійснюючи культурну місію, слугує зближенню двох народів - українського і угорського.