Андрій Любка та Віктор Коврей їдуть на ІІІ Літературні читання "Пожежна драбина"

Запитання: Коли?

Відповідь: 14 год, 22 листопада (субота), 2008 року

Запитання:  Де?

Відповідь: Глядацька зала Центру культури та дозвілля Львівського національного уніврситету імені Івана Франка (одним словом, Студклуб універу).

Тема: Те, що на споді

 «Пожежна драбина» або література в театрі

 Якщо трактувати назву літературних читань, які проводяться в рамках фестивалю аматорського театру – це, власне, та драбина, по якій залізаємо в літературу. Саме в літературу через театр. Гарно було б мати поміж різноманітними фестивалями таких собі місточків-драбин побільше. Так, зрештою, і роблять тепер великі етнічні фестивалі (Шешори, Підкамінь, Уніж...), які міксують надбання у різних сферах культури, додаючи літературні читання та ремісницькі майстерні до класичної в openair-івському форматі музики. Так простіше, прийнятніше, цікавіше пересічному глядачеві, який уже прийшов приваблений чимсь  одним, а отримає цілий спектр так би мовити культурних послуг. Так тобі дадуть і відео подивитися і сучасних віршів послухати.  А для молодих поетів, ніде правди ніди, такі драбини – є чи не єдиними лазівками до потенційного глядача. Проводячи вже не однин рік літвечори на різнорідних фестивалях, можну із певністю сказати, що кількість глядачів на них (при грамотнуму укладанні програми) суттєво перевищує їх кількість на поодиноких презентаціях книжок чи періодичних видань. Люди в великих кількостях приїздять на фестивалі, бо хочуть всього й одразу, бо це не лише змога потрапити на певні акції – це збіговиська, сходини, інші сходинки, нові виміри причетності. Це знайомтва, які переносять тебе на вищий щабель (якщо ти, скажімо, пив з Андруховичем) або на нижчий (якщо привселюдно попросту, як свиня, напився). Але у будь-якому випадку будь-яка «драбина» дає змогу, перш за все, бути поміченим, резервує за тобою місце хоч на якомусь щаблі, бо стаючи її учасником, ти таки на неї стаєш.

Цьогорічна «Пожежна драбина» обіцяє бути певнішою і стійкішою, бо у минулі роки нам вже вдалося з'ясувати, яким чином тексти проникають в театри, куди телефонувати під час пожежі і як нетлінні рукописи рятувати. Щоправда, тема третьої «Пожежної драбини» дещо сумна – «Те, що на споді», і покликана ще раз наказати нам на хвилину замовкнути і схилити голови перед постаттю Юрка Покальчука.

Оскільки йдеться про драбину, то те, що на споді – це її підніжжя, те, що найближче до долівки, її приземні щаблі. Це останні сходинки хіт-парадів і останні кроки на дорозі від чогось і до. Сюди пасуватимуть і розмірковуння про пекло, про те, як низько можна падати, і разом з тим вивернутий, нелицьовий бік будь-якого падіння. Бо це воднораз те, що є поруч, всередині, найінтимніша лірика і поривання, які можуть називатись найбільш... низькими. Але наступного року я обіцяю, що поговоримо про щось високе.

Пожежна драбина - 2008

Список учасників

   1. Ірина Шувалова, Київ

   2. Альбіна Позднякова, Львів

   3. Лариса Радченко, Львів

   4. Богдан-Олег Горобчук, Київ

   5. Оксана Васьків, Львів

   6. Вік Коврей, Ужгород

   7. Тетяна-Марія Литвинюк, Ніжин

   8. Олексій Хабаров, Житомир

9. Андрій Любка, Ужгород

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати