Юлія Тимошенко – втеча від самої себе (ДОПОВНЕНО)

Вона сіяла, підгортала та збирала врожаї на цьому ґрунті.

Вона знищувала рейтинги "Нашої України" серед націонал–патріотичного електорату, звинувачуючи Ющенка в змові з лідером регіоналів.

Вона стала прем’єр–міністром завдяки позиціонуванню, яке зробило її єдиною альтернативою Януковича.

– Я хочу, щоб президент публічно висловився і пояснив, якщо він хоче створити широку коаліцію, – казала Тимошенко рік тому, за тиждень до дня дострокових виборів.

Таку вимогу Тимошенко пояснювала логічними аргументами: "Якщо це справді так, то цьому випадку голосування може виглядати по–іншому". Сьогодні ця конструкція грає проти свого архітектора.

Саме вірність іміджу анти–Януковича принесла Тимошенко дві перемоги у 2006 та 2007 роках.

– Часть страны голосовала за Ющенко, часть – за Януковича, а потом оказалось, что не в принципах дело, а дело в том, как договорились в кулуарах. Вот я не хочу в этом участвовать, – обурено заявляла Тимошенко в ефірі ТРК "Україна" у Донецьку в лютому 2007 року. – Не лозунгами нужно жить, а нужно смотреть, что реально делают политики.

Тоді їй у страшному сні не могло уявитися, що мине два роки, і їй доведеться "участвовать" в таких самих "кулуарних переговорах" з Януковичем.

Хоча колись Тимошенко сама знищувала Соцпартію за об'єднання з регіонами і розповідала анекдоти на тему "ідеологічно несумісної коаліції"

– Білочка і зайчик покохали один одного і створили родину, але діти не народжуються. Вони пішли до мудрої сови і питають: "Що нам робити? Ми, білочка і зайчик, створили родину, а діти не народжуються. Це чому? Тому що ми такі різні, ми білочка і зайчик?". А сова подивилася і каже: "Ні! Тому що ви обидва хлопчики".

– Я хочу вам сказати, що поєднувати те, що не поєднується, неможливо. Ні шансу, ні природного шляху, і завжди закінчується відсутністю дітей, шановні друзі, – резюмувала Тимошенко на прес–конференції 5 травня 2007 року.

Вже тоді Тимошенко заклала фундамент своїх нинішніх рейтингових втрат.

Тимошенко розбестила виборця своєю риторикою, він засвоїв заклик кумира. Саме тому лідерка БЮТ боїться цього об'єднання з Януковичем. Якби все було так безхмарно, Тимошенко, не вагаючись, зробила би останній крок у цих умовах, коли саме життя штовхає її в обійми донецького колеги.

Але Тимошенко знає, що втрачає – загубивши ядро виборців, вона може не компенсувати втрати новими завоюваннями на сході. Уже зараз відбуваються перші зсуви літосферних плит в електоральному середовищі БЮТ.

І навіть якщо Тимошенко погодиться на дострокові вибори, то їй доведеться міняти всю візуальну презентацію своєї сили. Заяви про недопущення коаліції з Януковичем доведеться зняти з виборчих транспарантів. Але замінити цю риторику нічим.

Тимошенко за цю епоху пост–Майдану було сказано стільки всякого і різного, що виправдати свій нинішній роман з Януковичем їй буде практично неможливо. Те, що вона говорить зараз, повністю суперечить сказано рік тому.

Перше – зміни до Конституції. Тимошенко разом з Януковичем збирається ухвалити нову редакцію Основного закону, передавши повноваження від президента до парламенту. Хоча ще зовсім нещодавно Тимошенко зривала горло, доводячи, наскільки цей шлях є хибним.

– Кілька людей, що керуватимуть фракціями більшості у Верховній Раді, будуть призначати всіх і вся в країні, починаючи від прем'єр–міністра і закінчуючи будь–яким мало–мальськи значимим чиновником, – обурювалася вона 10 серпня 2005 року.

Друге – спосіб внесення змін до Конституції. Рік тому Тимошенко категорично наполягала, щоб саме суспільство визначало, яка буде форма правління.

Вимога проведення конституційного референдуму була частиною її виборчої кампанії. Більше того, Тимошенко пропонувала взагалі не долучати парламент до легітимізації політреформи – це мав зробити напряму народ.

– Політики вже вичерпали свій резерв і показали свою повну нездатність творити Конституцію для країни і для людей. Тому ми підемо абсолютно іншою дорогою. Ми проведемо референдум щодо визначення концепції, якою має бути Конституція...

Сьогодні про жодні плебісцити Тимошенко не згадує. Вона забула, як рік тому на з'їзді БЮТ її однопартійці тримали таблички з гаслами "Конституцію на референдумі".

Причина проста – замислені нею зміни передбачають позбавлення президента влади, що є електорально непривабливим кроком.

Третє – нинішній план Тимошенко полягає в проведенні дострокових виборів парламенту разом з виборами президента.

Рік тому вона казала протилежне – проведення дострокових президентських виборів лише поглибить кризу.

– Одночасно переобирати всіх і вся лише посилить елемент нестабільності в країні і ризики. Ми вважаємо, що зараз треба переобрати саме той орган в країні – Верховну Раду – який є джерелом нестабільності, – казала Тимошенко 28 лютого 2007-го.

Минуло ще півроку, і 16 вересня 2007 Тимошенко знову повторила: "Ми вважаємо, що президент країни обраний загальнонаціонально, обраний чесно, і він мусить завершити свій термін, як це передбачено Конституцією".

Однак тепер Тимошенко не вважає, що "переобирати всіх і вся посилить нестабільність" і не вважає, що "президент обраний всенародно і чесно". Вона хоче об’єднаних виборів, бо тільки зараз вони гарантують їй перемогу.

"Якщо і президент Ющенко, і лідер опозиції Янукович все ж таки штовхнуть парламент на дострокові вибори, в цьому разі логічно було б проводити одночасно і президентські, і парламентські вибори. Тоді виникає логіка подолання кризи, у суспільства виникає можливість переформатувати все політичне поле", – сказала прем’єр минулого тижня.

Четверте – сучасна Юлія Тимошенко повністю суперечить Юлії Тимошенко зразка 2007 року в питанні розпуску парламенту.

– Ми не дозволимо президенту проводити нові дострокові вибори. Наша політична команда, і я особисто не допустимо, щоб кожні півроку в країні були позачергові вибори. Бо це просто хаос і повне руйнування стабільності.

Так сказала Тимошенко 22 вересня 2008 року в Полтаві. А 27 червня 2007 року вона заявила в ефірі "5 каналу" прямо протилежне:

– Я думаю, що чим частіше вибори, тим якісніше будуть працювати депутати. Бо якщо їх обрати пожиттєво, то вони забудуть, і де є ті люди.

– Я  категорично заперечую проти дострокових виборів. Це започаткує в країні повне безвладдя, не дозволить ухвалити бюджет і не змінить розклади в парламенті. Дострокові вибори – це є зрада сьогодні і демократичної коаліції, і стратегічного курсу України.

Це заява Тимошенко від 8 вересня 2008 року. Внаслідок дострокових виборів вона втрачає посаду прем’єра – а коли в результаті дострокових виборів вона цю посаду здобувала, то і слова лунали протилежного змісту.

– Дострокові вибори – тут немає ніякої трагедії! В Америці вибори кожні два роки. Або в Ізраїлі – кажуть, найрозумніша держава в світі! – зібрав 100 тисяч підписів, і до побачення, проводиш дострокові вибори. (Юлія Тимошенко, 18 вересня 2007 року)

Рік тому, агітуючи за переобрання Верховної Ради, вона не шкодувала аргументів:

– Єдиний вихід у нинішній ситуації – це не боятися йти на дострокові вибори і підтвердити мандат довіри від народу. Якщо проводити дострокові вибори, країна втратить 300 мільйонів гривень. Але залишити мафію при владі, ми втратимо десятки мільярдів доларів, – ще одна заява Юлія Тимошенко, від 3 квітня 2007 року.

– Дострокові вибори – це ціна, яку ми повинні заплатити, щоб врятувати Україну для її нового, демократичного і європейського майбутнього. Це досить скромна ціна, – заявляла  Тимошенко 6 квітня 2007 року.

– Я хочу сказати, що дострокові вибори – не примха президента. Просто країна з таким рівнем політики жити не може. (Юлія Тимошенко, 16 квітня 2007 року)

Більше того, агітуючи за розпуск парламенту, Тимошенко винаходила екзотичні аргументи, які з таким же успіхом можна застосувати і до неї сьогоднішньої:

– Від дострокових виборів безумовно виграє народ. Він вже виграв. Тому що я чула, що з 1 березня заднім числом підвищуються пенсії й зарплати. Це значить, що вибори приведуть до серйозного кроку вперед щодо рівня життя людей, – це слова Тимошенко від 5 травня 2007 року. Сьогодні Тимошенко, уже будучи прем’єром, робить те ж саме – оголошує про підняття зарплат бюджетникам.

П’яте – це фігура нових соратників Тимошенко. Сьогодні лідер БЮТ вперлася у словесний паркан, яким багато років відгороджувала від себе Партію регіонів.

– Наш блок може об'єднатися з "Регіонами" тільки за умов, якщо НЛО забере мене на тарілку, проведе наді мною незаконні дослідження та позбавить мене пам'яті та розуму. Інших обставин для такого об'єднання не існує, – ця фраза лунала геніально в лютому 2006.

У вересні 2007 Тимошенко доводиться виправдовуватися, що, ідучи на об'єднання з Януковичем, вона обирає "погане", коли залишається тільки "дуже погане".

Юлія Тимошенко самопроголосила себе антиподом Віктора Януковича не вчора і не сьогодні. Протягом багатьох років своєї політичної кар'єри вона ділила світ на біле і чорне, а в даному випадку – на біле і синьо-блакитне.

Зусиллями Тимошенко в уяві її електорату з Януковича вирощено монстра, союз з яким є неприпустимим за жодних обставин.

Оцінка Януковича з боку нинішньої прем'єрки завжди мала дві складові.

Перша – Тимошенко завжди насміхалася над слабкими інтелектуальними даними опонента. Янукович став для Тимошенко предметом глуму, знущань і насмішок.

"Така людина (Янукович) на посаді прем'єра – це приниження України. Він сказав, що він мріє вивчити англійську мову? Йому треба ставити завдання трошки більш помірковані – спочатку почати писати й читати російською, українською". (Юлія Тимошенко, 27 червня 2007 року, в ефірі 5 каналу.)

"Я зараз публічно хочу звернутися до Януковича, як керівник опозиційної фракції, та домовитися про зустріч. Боятися зустрічі не потрібно, я не буду перевіряти його диктанти, та не буду питати, яку останню книгу він прочитав, чи читав щось взагалі?". (Юлія Тимошенко, 12 жовтня 2006.)

"Янукович толком і читати не вміє, тому звідки йому закони знати і Конституцію?" – пояснювала Тимошенко дії лідера регіоналів, який спочатку відмовлявся виконувати указ Ющенка про дострокові вибори–2007.

"Якщо Янукович хоче двомовності, давайте йому порадимо для початку вивчити українську, а потім будемо говорити про це". (Юлія Тимошенко, 5 серпня 2007 року)

"Коли в іншій країні прем'єр виходить на прес–конференцію, він виходить із значимим повідомленням для суспільства. І коли я сьогодні я читала роздруківку прес–конференції Януковича, я побачила неконтрольований потік підсвідомості"

Коли БЮТ відмовилися реєструвати на минулих дострокових виборах, Тимошенко не полізла за словом в кишеню.

"Американські політтехнологи по крупицям збирали імідж Януковича, вчили його читати по суфлеру, вимовляти слово "демократія", але ця праця зараз пішла коту під хвіст".(Юлія Тимошенко, 11 серпня 2007 року.)

На запитання, чим вона як прем'єр відрізняється від Віктора Януковича, Тимошенко одного разу відповіла: "Це все одно, що порівняти комісара Катані з доном Карлеоне". (Юлія Тимошенко, 28 вересня 2007 року.)

Була у їх стосунках і така сторінка, коли Янукович порівняв дії Тимошенко в першому уряді з граціозністю "корови на льоду". У відповідь Тимошенко перейшла на заборонену для регіоналів тему: "Мало не всій країні відомо, що тюремна кличка Януковича "Хам". Це все і пояснює".

Коли ж Тимошенко дізналася, що на минулих дострокових виборах БЮТ отримав перемогу в Єнакіївській колонії, де сидів лідер регіоналів, Тимошенко відповіла: "Люди, які близько стикалися з Януковичем, не хочуть за нього голосувати навіть у такій специфічній установі".

Коли ж Партія регіонів дорікнула Тимошенко поїздкою на оглядини до США, БЮТ у відповідь рекомендував Януковичу відправити спеціальну слідчу групу до Єнакієвого Донецької області для вивчення обставин зникнення хутряних шапок.

Ще рік тому Тимошенко максимум, на що погоджувалася – це зробити Януковича не партнером по коаліції, а лідером опозиції з розширеними правами. "Ми готові будь–якого Януковича з усім його сукупним інтелектом запустити проконтролювати нашу владу. Будемо сподіватися, що його американські політтехнологи йому напишуть на суфлері, як це робити", – вставила шпильку Тимошенко 5 серпня 2007 року.

Виступаючи з критикою, нинішній прем'єр не усвідомлювала, що колись бумеранг повернеться до неї, коли вона буде чинити так само, як Янукович.

Коли минулого року лідер регіоналів відбув на операцію до Барселони, Тимошенко не пропустила цей факт повз свою увагу: "Мені було б соромно як прем'єру, який мав побудувати систему охорони здоров'я в Україні, кинув тут усе напризволяще, і лікується за кордоном. Якщо ти прем'єр, ти зобов'язаний споживати те, що ти пропонуєш споживати своєму народу". (Юлія Тимошенко, 27 червня 2007 року.)

Мине рік, і вже Тимошенко буде у своє виправдання про літню відпустку розповідати, що їздила за кордон лікувати зір. Чому вона сама себе звільнила від необхідності споживати якість вітчизняної медицини, нинішній прем'єр промовчала.

Друге – окрім особистих рис Януковича, Тимошенко не менш критично оцінювала його, якщо говорити мовою офіціозу, "ділові якості".

"Янукович, коли був губернатором Донецької області, залишив після себе випалене поле, там цілі дев'ятиповерхові будинки стоять порожніми. Буває, що в такому будинку може жити дві родини, а коли навіть пропонують пожити там безкоштовно – ніхто не хоче!" – розповідала нинішній прем'єр перед минулими виборами.

"Це ілюзія, що Партія регіонів є партією, а не кланом. Або потрібно розставатися з ілюзіями і розбиратися в політиці, або завжди залишатися рабами і служити мафії", – попереджала Тимошенко у квітні 2007.

Саме вона доклала багато зусиль, щоб на рівні підсвідомості електорату поєднати поняття "Партія регіонів" і "мафія".

"Запам'ятайте ці слова: Партія регіонів – це не партія, це великий клан, це велика корпорація тіньового призначення, котра має не тільки бізнес, але й свою міні–треновану армію. Це сила, з якою можна справитися лише об'єднавши народ". (Юлія Тимошенко, 21 серпня 2007 року.)

"Сьогодні іноземні інвестори бояться інвестувати в Україну, оскільки при владі перебуває мафія. Це те ж саме, що сідати грати в карти з шулером–каталою. Може, для Януковича – це таємниця, яку йому не повідомляють, то я відкрию йому очі – у світовій пресі уряд Януковича і мафія – це давно вже слова–синоніми". (Юлія Тимошенко, 10 вересня 2007 року.)

"Партія регіонів – це не партія, це клан, корпорація тіньового капіталу. Я хочу сказати Віктору Федоровичу і Рінату Леонідовичу, якщо вони мене чують, що я не Ющенко, я їм амністії підписувати не буду". (Юлія Тимошенко, 20 серпня 2007 року.)

Сьогодні прем'єр обурюється звинуваченнями в державній зраді з боку Ющенка, хоча аналогічні вона висувала своїм вірогідним партнерам по коаліції.

"Я хочу попередити Януковича, Бойка та Бакуліна (екс–глава Нафтогазу), що в нас є 111–а стаття Кримінального кодексу, де за зраду національних інтересів за дії проти інтересів України передбачено від 10 до 12 років покарання. Від мене вони амністії не дочекаються". (Юлія Тимошенко, 22 серпня 2007 року.)

Інколи Тимошенко була лаконічною, але від цього - не менш переконливою. "Якщо ви раптом надумали голосувати за Партію регіонів – я вас прошу, будь ласка, сходіть у церкву і зніміть з себе порчу", – звернулася вона до виборців у Кременчуці 17 вересня минулого року.

Наступного дня у Охтирці вона повторила заклинання: "Не голосуйте за Партію регіонів, а краще підіть у церкву і зніміть цю порчу".

"Мені дуже важко уявити сьогодні, що так багато людей в країні віддадуть свої голоси Януковичу. Треба бути зовсім мазохістом... Подивіться на ролики Партії регіонів. Хто їх робив? Петросян? Задорнов? "Камеді клаб"? На кого вони розраховані? На ідіотів?" – обурювалася Тимошенко в інтерв'ю "Українській правді".

"Я нарешті зрозуміла ту частину програми Партії регіонів, де вони хочуть "супроводжувати людину від народження і аж до зрілого віку". Їм ще залишилося приватизувати пологові будинки, церкви і морги. І біографія звучатиме приблизно так. "Народився в пологовому будинку Ахметова, хрестився в церкві Януковича, потім ходив в дитячий садок до Азарова. Нарешті закінчив школу Колесникова і пішов на роботу до Клюєва. Похований на цвинтарі Васі Кисельова", – глумилася Тимошенко над своїми нинішніми союзниками.

"У випадку створення коаліції між "Нашою Україною" та Партією регіонів наша політична сила залишиться в опозиції. Це набагато чесніше і корисніше для країни, ніж ставати політичним дахом для мафії", – заявляла Тимошенко протягом всієї своєї політичної кар'єри.

Щоправда, одного разу в Тимошенко проскочили нехарактерні слова. Під час запису інтерв'ю російській редакції "Євроньюс" у Брюсселі її запитали, чи може таке статися, щоб в одну коаліцію об'єдналися Партія регіонів і Блок Тимошенко.

Прем'єр відповіла: "Може, але на умовах нашої команди – це впровадження 20 пунктів детенізації політики й економіки. Якщо Партія регіонів на це готова – то welcome! Як кажуть, ласкаво просимо!".

Ці слова не потрапили у відеоверсію інтерв'ю, однак стали відомі "Українській правді". Спричинився скандал.

Повернувшись до України, Тимошенко взялася виправляти сказане: "Я завжди послідовна в своїх діях і можу твердо сказати: я буду співпрацювати з Партією регіонів, як влада і опозиція. Я безмірно ціную демократичну коаліцію, єдність президента, уряду і коаліції".

Вершиною ж творчості Тимошенко на адресу Януковича вважається цитата на одній з прес–конференцій влітку 2008 року, коли перший раунд зближення ненависних опонентів закінчився невдачею.

"Якщо порахувати, що Янукович був при владі 16 місяців, то вони крали зі швидкістю по 60 доларів на секунду. Це без перерви на сон, їжу і відпустку. Якщо ці купюри, які вони вкрали, вкласти в одну стопку, то це в 7 разів вище, ніж Ейфелева башта. Януковичу треба не до влади повертатися, а думати, як пояснювати, куди подівалися 10,2 мільярди гривень", – обурювалася Тимошенко.

Але через два місяці пріоритети помінялися, і кандидатура Януковича цілком серйозно розглядалася на посаду спікера у спільній коаліції з БЮТ.

Якби Юлія Тимошенко жила на декілька століть раніше, їй було би набагато легше. Розвиток людства зіграв з нею злий жарт – у оточуючому світі існує безліч загальнодоступних ресурсів, де фіксуються заяви політиків.

Але головним автором проблеми нинішнього вибору союзника, яка постала перед Тимошенко, є вона сама. Ніхто інший, а саме Тимошенко обрала концепцію поділу політиків на "сили добра" і "сили зла". До перших вона віднесла себе, до других – єдиного можливого нині союзника в особі Партії регіонів. У світі, побудованому для себе вчорашньої, для сьогоднішньої Тимошенко не залишилося місця.

Влітку цього року, від'їжджаючи на навчання до Америки, депутат від БЮТ Андрій Шевченко дав інтерв'ю "Українській правді". Актуальність заголовку, під яким воно вийшло, стала зрозуміла тільки через деяких час: "Ніхто до кінця не знає, що насправді у Тимошенко в думках".