Віктор Янукович ніколи не був примхливим політиком. Але за кремезністю статури та вдаваною солідністю досі вміло приховував навіть відверту пихатість. Та, як виявилось, величезні амбіції. Звісно, прагнення влади – головний орієнтир будь-якого політика. Але є речі набагато більшої ваги. Скажімо, національна безпека та інтереси громади…
З висоти партійного польоту
Зовсім забули про них у перші дні нової сесії парламенту. Без зайвої сором’язливості БЮТ і ПР (а точніше - їхні лідери) вирішили перевернути все догори дригом: коаліцію, систему влади, вибір громадян. Як наслідок – політичний безлад і протистояння.
Утім, напередодні спільного голосування «сердешних» і «регіоналів», всередині одного з них був запущений «маховик руйнації». Бо, як виявилося, у ПР ще залишились люди з власною думкою. І, щонайголовніше, вони не змовчали.
«Позиція лідера Партії регіонів Віктора Януковича щодо визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії є особистою і не є колективним рішенням партії, яке може бути іншим», – заявила Секретар РНБО Раїса Богатирьова під час зустрічі з американськими інвесторами.
Відповідь із Донецька надійшла миттєво. «Богатирьова повинна займатися своїми справами – працювати в РНБО і відповідати за себе», – прокоментував Віктор Федорович рішення Політради партії (про виключення Раїси Василівни). Чи, все-таки, заяву самої Раїси Василівни?
Заступився за колегу лише Борис Колесніков. Хоча, кажуть, обурених було значно більше. «Якщо бути послідовним, починати треба не з Богатирьової. Давайте порушимо питання про виключення цього дешевого клоуна Дмитра Табачника!» – на диво різко заявив регіонал, згадавши при цьому ще Кінаха і Хомутинніка. Мовляв, їхня позиція щодо відставки Тимошенко, м’яко кажучи, незрозуміла.
У будь-якому разі, те, що Богатирьову позбавили партквитка, стало зайвим підтвердженням чуток: у Партії регіонів давно назріває розкол. Пікантності ситуації додає те, що за відверто емоційними заявами не відбувається дій. Судячи з усього, справа Раїси Василівни – початок не стільки «партійної чистки», скільки боротьба з інакомисленням. Мовляв є вождь, є лінія партії, а свою думку – залишіть при собі.
Услід за Секретарем РНБО, справа потроху дійшла до партійців меншого калібру. Віктор Федорович гукнув - «шикуйся», і гайда перевіряти, хто ж насмілився не стати в ряд…
Тест на вірність
Кожному «фалангісту» Віктор Федорович дав завдання. Результат і означатиме особисту відданість. І жодних виправдань: хто не зі мною – той проти мене.
Першу «перемогу» було здобуто в Криму. 17 вересня, за ініціативи спікера парламенту АРК, було направлено звернення до Верховної Ради – визнати незалежність Абхазії та Південної Осетії. Факт і дійсно тривожний. Тому звинувачення в антиукраїнській політиці – цілком логічний наслідок.
Утім, один з працівників апарату Кримського парламенту (який попросив не називати свого імені) розповів, що всі розмови про сепаратизм – маячня. Виглядає так, що Віктор Федорович зв’язався зі своїм васалом А.Гриценком (спікер Верховної ради АРК – ред.) і сказав приблизно таке: «Толя, зможеш?» Той, особливо не вагаючись, переконав депутатів проголосувати.
«Я розумію, є питання партійної дисципліни. Але ж ідеться про національну безпеку. Спікер парламенту не може вчиняти так. Це, щонайменше, безвідповідально», – зітхає співрозмовник.
Значно «проблемнішою» для лідера ПР виглядає ситуація на Слобожанщині. Харківські регіонали неодноразово просили керівництво провести виховну бесіду з Кернесом. Однак, навіть під час відвідин Харківщини Янукович відверто уникав розмов на цю тему. Дует Кернес-Добкін «виконують план за графіком». А вірність нині – понад усе.
Та ось в області не все гладко. 12 вересня головою Харківської обласної організації було обрано Дмитра Шенцева, який змінив на посаді нинішнього голову облради, також члена ПР, Василя Салигіна. Навіть якщо врахувати, що тільки два депутати проголосували проти, зміна керівництва в області – досить неочікувана. Кажуть, шеф невдоволений. А призначення Шенцева – перше попередження Василю Вікторовичу. Посаду спікера зберегли за ним лише тому, що досі «должок імєєтся». За більшості ПР в облраді, Салигін все ніяк не доведе звітність губернатора Авакова до логічного завершення – себто звільнення або хоча б «висловлення недовіри». Тож якщо немає підстав, їх слід створити або вигадати…
Тоді як на Харківщині ситуація не остаточно патова, на Дніпропетровщині, схоже, здали останню фортецю: партійний інтерес розійшовся у різні боки. А в таких випадках діє правило «спаленої землі».
Формально, керівником обласної парторганізації залишається людина Януковича - Олег Царьов. Але в спину дихають ставленики протилежного крила ПР: Юрій Вілкул – колишній ректор Криворізького університету, нині голова облради, та його син Олександр – 59 номер списку ПР, який на дострокових виборах відповідав за результат у регіоні. У партійних колах подейкують, що нещодавно Царьов заявив про припинення фінансування: мовляв, якщо я не у грі, грошей не дам.
Післямова. «За державу образливо»
«Віктор Федорович, як і вся Партія регіонів, не можуть бути в опозиції. «Регіоналам» потрібна влада, щоб впливати на процеси в державі, а особисто Януковичу, щоб готуватися до президентських виборів. Це й породило нинішню колізію всередині партії та «коливання» самого Януковича», – переконаний директор Інститут глобальних стратегій Вадим Карасьов. Самовпевнений та спраглий, Віктор Федорович прагне всістись хоча б на краєчок владного крісла, бо часу обмаль – президентські вибори на носі. «Проффесор» має досвід участі в перегонах зі «стартової» посади прем’єра. Тож як штурмувати владну фортецю у ролі опозиціонера, не уявляють навіть його політтехнологи.
Нині Янукович, схоже, намацав сходинки до потрібного кабінету, хай і через союз з «дияволом». Та озирнувшись, помітив: не всі, хто позаду, готові виконати його команду. Емоції взяли верх, і Янукович заходився «закручувати гайки». Тільки забув, що партія і він сам отримали вотум довіри не в кредитній спілці, а на виборчих дільницях. І головним «кредитором» виступили не колеги-олігархи, а українські громадяни…