Український телепростір: Емоції чи жахи, що перетворюють на "найкращих глядачів"

А ввечері, десь о десятій починається «сеанс для недорослих». Телеекран заполоняють трилери, бойовики з калюжами крові та, звичайно, святая святих — фільми жахів. Така сучасна телевізійна спрямованість пояснюється довгими роками радянського пуританства. Та знаходяться- і такі сучасні ідеологи, які доводять, що «не такий страшний чорт, як його малюють». Мовляв, «забороняючи фільми жахів, ми позбавляємо дітей частки життєво важливих інтересів і функцій, і це істотно збіднює їхнє емоційне життя». Чи справді «чорт не страшний», ми дізнавалися у шкільного психолога Анжеліки Дашкулинець та завідуючого кафедрою психології та педагогіки УжНУ Едуарда Соломки.
— Чи варто дозволяти нашим дітям переглядати фільми жахів?
Е.С.: Безперечно, користі ці фільми не приносять. А доробок нашого кінематографа такий багатий, що краще було б його більше давати в рамки телеефіру.
А.Д.: Справа в тому, що це глобальна проблема людства. Десь у віці 2-х років дитина починає сприймати інформацію, тобто формується її характер та нахили. Під впливом таких фільмів та взагалі ТБ, у малюків ламається фантазія, тобто руйнується баланс між поняттям добра і зла. Мультяшні та телевізійні герої стають - для дітей кумирами.
— А з чим пов'язане непереборне бажання залізти в той же телевізор?

Е.С.: По-перше, дитина певною мірою стає залежною від нього. А це може позначитися як на її розвиткові так і на її
майбутньому. І як підсумок — у дитини виникають зрушення в корі головного мозку, порушується її «біологічний» годинник та збільшується можливість виникнення депресивності, знервованості та підвищеної емоційності.
А.Д.: Діти — це маленькі телевихован-ці. В основі — відсутність уваги батьків та близьких. Цим дітям бракує мовного запасу, їхній основний набір слів — вислови з телепростору. Крім того, у них розвивається так званий комплекс Тонатоса, або задоволення чужою смертю.
— Що ж потрібно робити батькам, аби їхнє чадо розвивалося у правильному руслі?
Е.С.: їм варто більше спілкуватися з дитиною, зменшивши до мінімуму вплив телевізора. А ще краще — зацікавити дитину чимось більш суттєвим і живим. Не варто перетворювати телевізор на няньку.
А.Д.: Наші діти живуть у постійному русі. І тому однієї години ТБ на день для них — цілком достатньо. Тест Айзенка засвідчує, що більшість наших школярів — холерики та флегматики, сангвініків дуже мало. А фільми жаху — це ж джерело енергії для холериків. В першу чергу, батьки повинні змінитися самі. Зникне диктатура телевізора в хаті — зміняться й діти.
За дослідженнями вчених, тривалий перегляд програм може призвести до виникнення більш ніж 15 видів різних захворювань та аномалій в організмі дитини (ожиріння, ушкодження сітківки ока, аутизм, навіть деякі види цукрового
діабету). І це найбільша проблема на сьогодні. У нас немає ніяких реабілітаційних центрів, служб, які б займалися проведенням семінарів, навчань та вихованням дітей у правильному руслі. Що ж, життя одне... Ми його ще якось доживемо, а ось наші діти?
З давніх-давен збереглася театральна розповідь про те, як одного разу після вистави глядач убив актора, який виконував роль Яго у шекспірівській трагедії. Дізнавшись про свою помилку, «вдячний» глядач наклав на себе руки. їх так і поховали в одній могилі, написавши на плиті: «Найкращий актор і найкращий глядач».

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати