Ужгород: Людмилині "кудрявчики" і смішать, і кусаються

Сама книжка має назву «Парк июльского периода». «На щастя не Юрського, як це було в знаменитому фільмі» - говориться у передмові. Однак, і тут не обійшлося без «динозаврів», правда, моральних. Поетеса посміялася над ними з великим задоволенням.
Пришел, увидел, победил... Но лучше бы -
не приходил!
Ми знаємо Людмилу Куд-рявську, як теплого, ніжного лірика, але останнім часом її все частіше і частіше тягне посміятися над собою і над тими, хто більше цікавиться матеріальною стороною життя, а не духовною.
Никто не спросит:
- Где находишь
Ты вдохновение для книг? Все спрашивают:
- Где находишь
Хороших спонсоров для них?
Не один мріє прикрасити свою голову лавровим вінком, але чи вартує він цього? І ось поетеса сміється:
Из лаврового венка
В суп попасть - не штука.
Ты в веночек на века
Попади из супа!
Як би поетеса не іронізувала, лірик в ній не спить.
У тебя ностальгия
по прошлому,
А у меня - по хорошему.
Цікавий цикл присвячених куплетів Леву Луцкеру, Олександрі Гаркуші, Олені Бондар, Надії Ференц та іншим.
Поетеса опублікувала декілька пародій, в тому числі і на свої вірші. Ось одна з них, на вірш «Я зализала раны, как собака»:
Мы грелись как-то
в конуре с собачкой.
Я человечий
проклинала род.
Вдруг кто-то
в будку бросил, озадачив,
Завернутый в бумагу
бутерброд.
- Мое! - вскричала я,
едва не плача.
К себе рванула
бутерброд она.
Не понимала глупая собачка,
Что мне совсем
не колбаса нужна.
Пародія - пародією, але в ній закладено глибокий зміст. Напередодні напівювілею поетеса збирається видати ще одну книжку - на цей раз дитячу, і не вірші, а казки та оповідання про тварин.
Бажаємо нашому постійному автору творчого натхнення і здійснення всіх творчих задумів.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати