Одеські афроукраїнці розсмакували закарпатську «гуцульську бриндзю»

“Гуцульський Париж”, бо саме так із давніх-давен називають один із найпопулярніших туристично-рекреаційних центрів України – Рахів – перетворився на етноказан, де “варилися” кількадесят тисяч учасників та гостей фесту з України, Румунії, Угорщини та ін.

Делегації з сіл Гуцульщини, трембітарі, самобутні фольклорні колективи, троїсті музики, народні майстри, вівчарі, чабани та гості фестивалю у святковій ході, по-святковому галасуючи, жінки й чоловіки в яскравому національному вбранні, виспівуючи гуцульських пісень, приграваючи на цимбалах, дримбах, скрипках та бубнах, піднімалися на гору до урочища “Буркут”, яке є природним амфітеатром, де просто неба відбувався концерт. Чабани знесли у долину гуцульські смаколики — сир, вурду та бринзу, яку у народі називають “гуцульською віагрою”. Вівчарі охоче ділилися секретами приготування бринзи, але місцевий гуцульський діалект не так уже й легко було зрозуміти. Звучало це приблизно так: “Доїмо вівці, відтак, розумієте, цідимо оте молоко геть усьо, – розповідав господар полонини Прокіп Григорчак. – Далі молоко заклєгуємо, риндзя є для того така теляча. Коли ся йме молоко – б’ємо його і робимо сир. Із сиру є неварька, то з неї робимо вурду, то таке як масло”.

Простіше кажучи, до овечого молока додають кляг – сироватку молока, що вурдилося в шлунку молодого теляти. Тоді молоко ставлять біля вогню і чекають, поки скисне та утворяться згустки. Їх виймають руками і зліплюють у кількакілограмові грудки, які підвішують, аби відцідити та спресувати. Тоді сир перетирають із сіллю - так народжується розсипчаста солена бринза. З сироватки, тобто неварки, варять вурду, яка смакує як жирний домашній сир. На ярмарку придбати овечий сир різноманітних сортів можна було за ціною від 15 гривень. Співорганізатором ярмарку була компанія “Галичина”, яка запрошувала гостей народного гуляння на молочну церемонію, де пропонувала продегустувати не лише молочну продукцію, а й сири натурального копчення.

На фесті можна було скуштувати овечого сиру з усіх регіонів Гуцульщини, а також посмакувати різноманітними стравами, які готували мешканці карпатських і закарпатських сіл, зокрема бограчем, чибриками та бараниною. Народні умільці продавали власні роботи — бочечки, гарно оздоблену кінську збрую, вишивані сорочки, гуцульські ліжники, теплі шкарпетки з овечої вовни, вироби зі шкіри, різьблені ложки, гребінці, коралі, прикраси з бісеру, гуцульські ткані сакви тощо.

Родзинкою на сцені фестивалю став виступ одеських “шоколадних зайців”. Гурт “ООН”, що у перекладі означає “Одеса об’єднує нації”, або ж, як іноді жартують хлопці, – “Очень злые негры”, розважав десятки тисяч учасників та гостей фесту піснями про Галю, що несе воду, та про шоколадного зайця.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати