"Премія Конрада для мене – це і відзнака за вже зроблене, і аванс, щоб підтримати в складний період, коли я більше волонтер, ніж письменник. Почесно бути в добірному гроні фіналістів, дякую Ярині Чорногуз і Сашкові Михеду, в яких я вірив більше, ніж у себе", – відреагував на перемогу Любка.
Також письменник зазначив, що йому "по-людськи дуже складно отримувати нагороду після попередньої лауреатки – Вікторії Амеліної, адже це неймовірна і символічна відповідальність".
"Продовжувати те, що й роблять нині українські письменники - служити не тільки мистецтву, а й українській культурі і українському народу. Робити те, що вміємо найкраще, для загального блага і користі", – додав Любка.
Лауреат Премії Конрада 2024 отримує 5000 євро та піврічну стипендію Gaude Polonia. Втім, Любка заявив, що ці кошти використає на придбання автомобіля для Збройних сил України.
Андрій Любка – український письменник-романіст, поет, перекладач та есеїст.
Найвідоміші твори: романи "Карбід", "Твій погляд, Чіо-Чіо-сан", "Малий український роман", збірки "Саудаде", "У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани", "Війна з тильного боку".
Вірші та переклади друкували у журналах "ШО", "Всесвіт", "Post-Поступ", альманахах "Карпатська саламандра", "Кур'єр Кривбасу" тощо.
Лауреат літературної премії "Дебют" 2007 року. Лауреат премії імені Юрія Шевельова за модерну есеїстику 2017 року ("Саудаде"). У 2020 році отримав премію "Золотий хрін" за найгірший опис сексу в українській літературі ("Малий український роман").
У 2023 році Любка увійшов до числа лауреатів премії "Української правди" УП-100.
Премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського заснував Польський Інститут у Києві 2007 року. Відзнаку вручають раз на два роки. Цього року її вручили вдев'яте.
Нагороду присуджують українському письменникові або письменниці віком до 40 років за послідовність у реалізації творчого шляху, інноваційність форми, універсалізм послання.
У попередні роки лауреатами премії ставали: Вікторія Амеліна (2021), Артем Чех (2019), Катерина Калитко (2017), Софія Андрухович (2015), Таня Малярчук (2013), Наталка Сняданко (2011), Сергій Жадан (2009), Тарас Прохасько (2007).
Марія Кабацій, Українська правда. Життя