13 червня труну з тілом М.Цубери привезли в рідне село Вільхівку.
Героя, який віддав своє життя за Україну, зустрічали рідні, близькі, друзі, односельці та жителі навколишніх сіл.
У Дунковиці, Кам’янському, Сільці, Заріччі та Греблі траурний кортеж зустрічали живим коридором. У Вільхівці ланцюг із людей простягнувся до самого будинку, де жив Михайло. Люди ставали на коліна з живими квітами, лампадками та національною символікою, щоб віддати шану полеглому Герою.
У рідному домі відбулася панахида, чин похорону - у сільському храмі. За упокій душі захисника молилися настоятель Вільхівської греко-католицької церкви Ігор Палько, військовий капелан Іван Ісаєвич та священники з навколишніх сіл.
Щоб провести Михайла Цуберу в останню путь, з передової приїхали його рідний брат та побратими. Згадували, що Михайло - вірний, надійний, товариський - завжди був там, де гаряче, де була небезпека для інших.
Сильну патріотичну проповідь виголосив біля труни Героя військовий капелан Іван Ісаєвич. Закликав не бути байдужими, боротися з російським ворогом, який хоче знищити Україну та українців, і в тилу, і на фронті.
Жителі громади попрощалися з Героєм і під звуки гімну України провели його в останню путь.
Поховали воїна на сільському кладовищі.