Що буде з палацом графа Шенборна та Музеєм лісу і сплаву на Закарпатті?

«СЗ «Паланок» уже писав про «нормальний стан», у якому нині, на думку головного лікаря санаторію «Карпати», перебуває мисливський замок графа Шенборна. Парадокс — з усього світу люди їдуть до нас подивитися цю перлину Закарпаття, а в її 52 (стільки ж, як тижнів у році) кімнатах, знаходиться просто офіс керівництва санаторію. До того ж, він абсолютно не відповідає ні стану, який був за часів його справжніх господарів — графської родини, ні тим більше тому, який мав би бути, з огляду на унікальну історичну та культурну цінність замку і нашу відповідальність перед майбутніми поколіннями.

Як наголосив перший заступник голови облдержадміністрації Іван Балога, нинішній головний лікар закладу Василь Дубінін уже хотів перереєструвати цілісний майновий комплекс санаторію, у тому числі і палац Шенборна, на приватну структуру. Не виключено, наближену до нинішнього Кабміну. Зокрема, 22 лютого цього року ним надіслано голові Чинадіївської сільради І.Мошаку наступний лист: «У зв’язку зі зміною колективної форми власності на приватну… просимо Вас внести зміни у Свідоцтво на право власності на цілісний майновий комплекс, яке видане на підставі рішення 33 сесії 23 скликання Чинадіївської селищної ради від 27 вересня 2001 року… 21.07.2006 року за №684и та 24.11. 2006 року за вих. № 1154 ми зверталися по даному проханню, однак до даного часу дане питання не вирішене…». Однак, як повідомив Іван Балога, завдяки депутатам Чинадіївської сільради, сільському голові, діючій коаліції облради, санаторій не дали вкрасти. До речі, навіть спеціальну комісію профільних управлінь ОДА, яка вивчала питання функціонування санаторію «Карпати», допустили подивитися не всі приміщення палацу. І на численні приписи, що замок Шенборна потребує ремонту і відповідного догляду, як повідомив голова ОДА, керівництво санаторію «Карпати», обласні профспілки ніколи і ніяк не реагували. Колись подібна позиція профспілок була і щодо санаторію «Перлина Карпат», який нині розвивається і дає позитивний фінансовий результат.

На сесії Іван Балога також повідомив інші факти ставлення профспілок до інтересів закарпатської громади. Так, 19 лютого 2007 року було укладено угоду купівлі-продажу «будівлі їдальні на 100 місць загальною площею 949,6 кв. м, що знаходиться в Ужгороді, вул. Гленца (Профспілкова), 1» (ужгородцям цей об’єкт більше знайомий як «Екіпаж»). Продавцем виступила Закарпатська обласна рада профспілок в особі голови Івана Короля, а покупцем — ТзОВ «Гетьман», засновниками якого є Мирослав Бурлик і Віктор Федака. І обійшлася будівля, площею майже у тисячу квадратів покупцям в 2 млн. 643 тис. грн.! Питається яка з того користь закарпатцям або ж хоч державі? А ніяка…

Не менше неподобство, ніж у «Карпатах» робиться і в околицях іншої закарпатської перлини — озера Синевир. Єдине на що поки що спромоглися — поставити шлагбауми і збирати гроші. Унікальну пам’ятку не лише історії, але і закарпатської культури, ментальності — Музей лісу і сплаву так і не знайшлося кому бодай почати піднімати з руїн після катастрофічних для Закарпаття паводків 1998 та 2001 років. Директор національного природного парку «Синевир» Іван Дербак свій виступ перед депутатами з інформування про стан та перспективи виробничої, туристично-рекреаційної, соціально-економічної та природоохоронної діяльності парку звів до повторення: нема грошей, нема коштів! До слова, в розцінках на послуги, які можна отримати на території парку зазначено дивну річ: «проживання в будинку відпочинку на Музеї лісу і сплаву за одне ліжко на добу». Мабуть справа таки у грамотності, точніше у її відсутності у персоналу парку, а не в розташуванні… будинку відпочинку на Музеї! Також у підготовлених до сесії документах зазначається: «Є декілька причин, які заважають створенню ідеальних умов для рекреації. Одна з них — низький рівень екологічної свідомості…» Що ж, гарне виправдання…

Збалансував доволі бурхливу дискусію у сесійній залі, яка виникла навколо передачі палацу Шенборна — голова облдержадмінінстарції Олег Гаваші. Він сказав, що загальна політика облдержадміністрації – чим більше об’єктів буде в державній власності, тим більше їх буде фінансувати держава. Проте на ділі виходить далеко не так. Яскравий приклад — Солотвинський солерудник і Мужіївський золоторудник, радгоспи, які все ще знаходяться у державній власності. І нічого з цими об’єктами урядовці не роблять, і знайти для них ефективного власника не дають. Наприклад, лише на утримання педагогічного інституту в Берегові, хоч це, здавалося б, виключно обов’язок Міністерства освіти, з обласного бюджету витрачається 11 млн. грн. на рік. За словами Олега Олодаровича, зараз проходять останні погодження в Мінекономіки і є сподівання що ці 11 млн. нарешті підуть іншим закарпатським освітянським закладам, у тому числі інтернатам, спецшколам тощо.

 «Щодо музею лісу і сплаву, — продовжив О.Гаваші, — я неодноразово звертався до центральної влади про необхідність його відновити після катастрофічних для Закарпаття паводків 1998 та 2001 років. З попереднім міністром охорони навколишнього природного середовища ми неодноразово туди виїздили і частково було профінансовано виготовлення документації на реставрацію. У цьому році я вже чотири рази зустрічався з нинішнім міністром, домовлялися, що він до нас приїде. З питання Музею лісу і сплаву я доповідав Президенту під час свого звіту, він тут же мав телефонну розмову з міністром Філіпчуком, але результату досі ніякого. Що робити, якщо там усе гальмується?». Він же нагадав про недавній приїзд на Закарпаття, у тому числі й на Синевирське озеро депутата-бютівця Миколи Томенка і справедливо зауважив, що той був тут і раніше і якщо не побачив покращень, то чому нічого не ініціює з цього приводу перед Кабміном?

Отак поки урядовці займаються популізмом, критиканством та політиканством місцева влада не словом, а ділом намагається вирішити проблеми краю.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати