11-класниця з Мукачева Юлія Томаш стала співавтором методичного посібника з правознавства і... мріє вдосконалити українську Конституцію

- Юліє, чому ти вирішила спеціалізува¬тися на правознавстві?
- Моя мама - юрист. І перший урок правознавства у школі одразу сподобався.
- Коли я навчався у школі, була прийнята остання Конституція СРСР, яку між собою ми називали «брежнєвсь-кою». Тоді школярі не студіювали основи права, натомість ретельно «зубрили» рішення чергового з'їзду КПРС. У той час молоде покоління було досить скептичним до всієї системи законів. Але й нині різні судді одну й ту ж справу вирішують інколи зовсім протилежно. Кажуть, що юридична система с відображенням відносин у суспільстві. Чи підштовхували тебе такі приклади самій шукати відповіді, чому так відбувається?
- Мабуть, саме тому з'явилася в мене за¬цікавленість правом. Шукаю способи, як уник¬нути тих проблем у майбутньому. Сподіваюсь, що наше покоління, яке підростає, зможе це зробити краще і зуміє вдосконалити систему права, провівши судову реформу. Вивчаючи юридичні прогалини, надіюсь, що вдасться знайти механізми реалізації кращого законодавства.
- Яка галузь права потребує, на твою думку, більших реформ?
- Треба починати зміни з конституційного законодавства, яке вдосконалить управління державою. Хоча на даний момент найбільших правових нововведень потребує економіка.
- Наразі багато розмов точиться довкола того, яка форма державного устрою буде кращою для України. Як гадаєш, який варіант треба обрати українському суспільству?
- Думаю, що кращою для нас буде парламентсько-президентська форма республіки. Якщо держава буде президентсько-парламентською, то вся влада зосередиться в руках однієї особи, яка керуватиме іншими громадянами і не зважатиме на їхню думку. Натомість народ обирає депутатів, які потім створюють більшість і можуть приймати кращі закони і рішення.
- Але ми вже пересвідчились, що серед певної кількості парламентаріїв є звичайна безвідповідальність перед своїми виборцями. В Україні джерелом влади є народ, і президент несе перед ним особисту відповідальність. Парламент же - колективний орган...
- Суспільству треба зробити так, щоби парламент відповідав за свої рішення перед народом. А у разі нехтування інтересами українців кожний народний депутат певною мірою був би покараний.
- Тоді чи варто спочатку звернути увагу на відповідальність самих громадян, коли вони йдуть на вибори?
- Так, виборці, обираючи тих чи інших депутатів, повинні їх контролювати. Адже, йдучи на вибори, політичні партії пропонували певну агітаційну програму, тож повинні її дотримуватись. Якщо ж народ буде незадоволений такими політиками, то це означатиме покарання йому за неправильний вибір.
- Однак перед виборами різні партії часто-густо складають подібні програми. Як у таному випадку прийняти правильне рішення виборцям? Чи не краще шукати яскравих особистостей, хоча не виключено, що й вони сварити¬муться ніж собою?
-  Треба краще інформувати населення, адже люди, буває, йдуть на вибори і не знають, за кого голосувати. Вважаю, що партії повинні звітувати про кожний свій здійснений крок.
- На телебаченні є безліч дискусійних програм, і в газетах про політику теж багато пишеться. Але у людей чомусь з'являється певне відчуження від політичних процесів, і про них згадують лише перед виборами. Чому?
- На жаль, участь народу обмежена в керівництві державою, хоча влада, за Конституцією, належить народу.
- Можливо, в Україні необхідно активніше розвивати систему місцевого самоврядування?
-  Обов'язково треба, аби люди брали участь у керівництві, хоча би на рівні своєї місцевої адміністративної одиниці. Вони повинні висувати саме ті питання, які їм необхідні. А керівництво, ними обране, розглядало би подані пропозиції та шукало би шляхи їхньої реалізації.
- Чи є у твоїх ровеснинів бажання по закінченні школи бути активними у тому суспільному середовищі, в якому знаходитимуться?
- Мабуть, вони до того ще не доросли. Та й ситуація в Україні трохи пригнічує їх. Вони відчу¬вають, що нічого не можуть самостійно зробити, і тому не мають для цього бажання.
- Чому так?
- Усі кажуть, що треба робити чесно. А насправді немає справедливості, не діє закон.
- Але й раніше існувала подвійна мораль. Чи означає це, що ми зупинилися у розвитку?
- Так. На рівні суспільства є справжня проблема, бо народ зневірився у своїх обранцях, у тому, що вони здатні щось змінити на краще. Треба повернути людям відчуття справедливості.
- Що може віднайти цю віру?
- Треба, аби партії навчилися виконувати свої обіцянки, а депутати думали і діяли, на¬самперед, задля покращення життя народу, а не займалися боротьбою за владу.
- Вважаєш, що вони здатні це зробити?

- Якби захотіли, то зробили би. Депутатам треба забути про амбіції та суперечки і прагнути до цього.
- Ти казала, що молодь зневірилася в сьогоденні. Чи можливое спілкування між «батьками» і «дітьми»?
-  Погляди батьків і дітей у більшості випадків не співпадають. Батьки прожили певне життя, мають неабиякий досвід. Я ж лише починаю робити перші дорослі кроки і зовсім іна¬кше дивлюся на проблему, шукаю інші шляхи її вирішення. Тому виникають постійні дискусії. Потім обдумую, у чому плюси і мінуси наших тверджень.
- Твій учитель із правознавства допомагає шукати відповіді на складні питання?
- Звісно, що так. Лише завдяки йому я досягла таких результатів.
- Хочеш продовжувати вивчати правознавство?
- Так.Хочу поступити на юридичний фа¬культет і стати юристом або суддею. Маю велике бажання далі вивчати право. Подобаються усі його різновиди: і кримінальне, і цивільне, і трудове законодавство. А перешкоди, що виникатимуть на моєму шляху, вчитимуся долати і впевнено йтиму в майбутнє.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати