Мукачівський фестиваль "Етно-Діа-Сфера-2008" артистам сподобався

Валентин ДУДКА, начальник головного управління етносів України та української діаспори Міністерства культури і туризму України: «Фестиваль «Етно-Діа-Сфера» є особливим за своїм статусом і творчо-мистецькою основою. Він знаходиться на кордоні, біля наших західних воріт до Європи. Фестиваль покликаний об'єднувати театральне мистецтво багатьох національностей. Тому його вважають своєрідним та унікальним, бо більше такого в Україні немає. Закарпаття - багатонаціональне, і своїми багатовіковими традиціями співжиття довело, що різні народи можуть мешкати у мирі-злагоді й поважати один одного. А театральне мистецтво мусить це підтверджувати і розвивати. Ми вже дожили до дев'ятого фестивалю, і буду щасливий, коли наступного року на цій сцені ми відкриємо 10-ий.
Спочатку був задум зробити його мандрівним: Закарпаття, Крим, Харків, Донецьк і т. д. Але коли ми разом із колективом Закарпатського обласного державного драматичного театру розмовляли про це, я побачив, як палають їхні очі, і зрозумів, що вони цю мистецьку акцію не хочуть нікому віддавати. Тому з радістю запрошують усіх театралів до себе. Тож нехай і десятий, ювілейний, фестиваль відбу-, деться тут. Хочу, аби ці дні принесли справжню насолоду глядачам. Без них театру немає, артистам обов'язково потрібний контакт».
Дмитро ЧИБОРАК, Заслужений артист України, художній керівник Коломийського обласного українського драматичного театру: «Великий театр малих міст - це про нас. Проблеми у всіх таких подібні: насамперед, кадрові, глядацькі. Стикаємося з питанням експлуатації вистав. У місті-мільйоннику значно простіше працювати. Тому ми постійно мандруємо. Як обрати репертуар, щоби залучити глядача? Звертаємося до класики. Це - наша культурно-мистецька концепція. Усе зайве відсіялося, залишилося краще. Два роки тому поставили Гоголя. У нього ювілей -200 років. Це - вічне. Якщо обрати щось на злобу дня, то й театр буде одноденним. Тепер ставимо Гната Хот-кевича. Відповідь проста: захвилювало. Критики дошкуляють: чому не сучасна українська драматургія? Немає її, щоби притягувало, як магнітом. Класика тому вічна, бо писали про людину з її проблемами. Коломийський театр, якому незабаром виповниться 160 років, має у своєму репертуарі 6-7 першопрочитань, які раніше на українській сцені не були. Кожний театр прагне поставити Шекспіра, але ми знаємо, що є один, названий у його честь, і він має своє прочитання. І це мусить так бути. Візиткою Коломийського театру є «Гуцульський рік» Гната Хоткевича. І ми маємо в своєму репертуарі декілька його п'єс. Це те, що дійсно передає душу українського народу, енергетику цієї землі».
Роман ЦИРКІН, головний режисер Мозерського драматичного театру ім. І. Мележа: «Несприятлива економічна ситуація для театрів триває досить довго. Розмови про те, що людина, допоки не наїсться ковбаси, в театр не піде, стали неактуальними. Виявляється, що їй потрібна й духовна їжа. Намагаємося не йти на поталу часу, який вимагає розважально-комерційних видовищ. У своєму репертуарі зберігаємо пропорцію модерних і класичних п'єс. У нас є Чехов, Гоголь, Юджин О'Ніл, а також сучасні автори. Репертуарна афіша Мозирсь-кого театру - одна з кращих у Білорусі. Поступово підростає покоління людей, які в театр ходять свідомо. Раніше перший масовий похід у шкільному віці бував й останнім. Вистава - це живе мистецтво, тому воно наразі й подобається, адже людина розповідає людині про людину. На добрій класичній п'єсі можна виховати не лише артиста, а й глядача. Тут допустимий іншій погляд, нові акценти, чимало узагальнень. Класика зберігає душу. В Мукачево ми привезли виставу за п'єсою білоруського класика Янки Купали «Зруйноване гніздо».
Иосиф ЦІЛЛЕР, режисер Пряшівського драматичного театру ім. Духиовича: «Для нас велика честь виступати на цьому фестивалі. Хочемо подякувати всім глядачам, які дочекалися нашого приїзду. На жаль, через проблеми на кордоні вистава «Оркестр Титанік» розпочалася на дві години пізніше, ніж було заплановано. Проблема людей, які .опинилися на краю суспільства, є спільною темою як для нас, так і для вас, для всього світу. Втрату сенсу існування можна замінити лише яким-небудь ідеалом, який наново наповнить життя. Слов'янські мови і люди мають багато спільного. Наш театр колись уже виступав тут із виставою українською мовою. Тепер п'єса звучала русинською. Для нас дуже важливою була, реакція глядачів, їхній відгук на нашу театральну і мовну інтерпретацію. Ми побачили в Мукачеві дуже інтелігентну і мистецьку публіку, що стало приємним сюрпризом».

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати