Шиттям захоплюється з дитинства, сама експериментує кілька років. І ця справа стала неабияким порятунком у час війни. Тим паче, вона – не привід забувати про екосвідоме ставлення до довкілля.
Чоловік Тетяни подався до лав українських захисників і попросив пошити для нього звичайну подушку. Натомість дружина ретельно підбирала тканини, компонувала їх, створювала візерунки та зшивала кожен клаптик величезними нитками любові та очікування.
Відтак Тетяна взялася створювати екоторби – аби і перемкнутися, і захистити себе від поганих думок, і водночас побути наодинці із собою.