Митник із Закарпаття, закоханий у музику

Не став винятком і Янош Мешко. Історик за фахом, майбутній юрист, а нині радник митної служби другого рангу. А ще — мій побратим по духу, за способом мислення і передачі тривоги душі.
Ви часто чули, як звучать класичні музичні твори у виконанні гітариста? Ото ж бо. І я рідко чув. Коли Янош Мешко вперше взяв до рук гітару, виконав перший музичний твір, не пам'ятає. Не пам'ятає і .перші серйозні музичні твори, виконані на гітарі, та дуже добре пам'ятає свого першого вчителя музики Ласло Шашварі. Давно це було, понад 40 років пройшло з того часу, проте перші музичні акорди досі бринять у душі.
А перший успіх до гітариста Яноша Мешка прийшов у 1976 році, коли він, матрос балтійського флоту, згуртував довкола себе "джаз-банду", що стала переможцем усіх можливих конкурсів моряків-балтійців. Перший успіх — перша примха долі. Яноша шукає керівництво ансамблю пісні і танцю флоту. Серйозна перспектива військового музиканта забезпечена. А він на Закарпатті. Заслужена відпустка, зароблена на сценах окружних фестивалів.
— Коли я повернувся, командир "заховав" мене від високого флотського начальства, зберіг для своєї частини, для своєї музичної "слави", яку треба було щораз підтверджувати. Так я вперше не потрапив у серйозний музичний професійний колектив, — пригадує Янош.
Чайкою злетіли два роки служби на флоті. Засумувала заколисана гітара у вагоні швидкого потягу, що мчав його на рідне Закарпаття. Так збіднів балтійський флот на одного талановитого музиканта, а Чопська митниця вітала у своєму колективі молодого інспектора.
Його величність випадок! Він міг поміняти долю Яноша Мешка. Хто в Україні не чув про Народний ансамбль пісні і танцю імені Верьовки? Чули! А Яношу випала нагода познайомитися з його керівництвом. Артисти виїжджали за , кордон на гастролі, а він, оформивши декларації, взяв до рук гітару. Сколихнувся вагонний ефір від перших тремтливих
акордів, здригнулося щось у душах тих колег, хто вперше відкрив для себе незнайомий досі світ товариша. Вагон слухав, гомінкі купе притихли, настала незвична тиша. Музика летіла через віконне скло довжелезним пероном і губилася десь у піднебессі теплого літнього вечора. На кожен дотик ніжних пальцв співуче дерево, помережане срібними струнами, відповідало любов'ю—чистими нотами, що склада-
лися у дивний світ акордів, а ті, у свою чергу, ткалися в безконечну музичну симфонію.
Уже не співала гітара, та музика все ще тріпотіла у душах тих, хто мав можливість послухати її.
— Браво, маестро! Ви музикант? Як ваше прізвище, де ви вчилися? Ви — талант. Ви повинні хоч зараз їхати з нами. Вам дано це від Бога...
Після таких слів, почутих від одного з керівників ансамблю імені Верьовки, можна було б скинути форму, написати заяву і не зрадити долю.
Ансамбль поїхав, Янош залишився у Чопі. Митники продовжували свою справу. Кордон — цим усе сказано. Телефони, адреси, візитки, буклети — все залишилося у записниках і спогадах, які час від часу ще навідуються, коли випадає нагода взяти до рук заколисану гітару. Рідко трапляється та нагода, але тоді відводить душу людина,
закохана в музику.
Спілкуючись із Яношем, я не міг обминути звичне запитання: чи доводилося коли-небудь застосувати свої музичні здібності в митній справі?
— Було діло, — відповідає. — їхали за кордон "музиканти-москвичі". Питаю: "А гітару вашу можна?" — "Беріть, будь ласка". Взяв у руки інструмент, пройшовся по струнах, а вони "мертві". Сумнівів не лишилося — це були гендлярі. Набили товаром купе і під виглядом музикантів хотіли вивезти за кордон багато недозволеного краму, в тому числі й музичні інструменти. Не вийшло. "Музиканти" виявилися "ліві".
... Кінець зміни. Втома вже починає осилювати тіло, а не розслабишся ні на хвилину — адже кордон. Усе ж настає вільна хвилина, і знову звучить заколисана гітара. Ні, не плаче. Хоч і таке буває (різні ж є твори), розмовляє з навколишнім світом мовою дивних акордів. Музика. Вона стала долею митника Яноша Мешка. Вона більше, ніж доля. Вона — це він, його і тільки йому відомий світ класичної музики, що зринає з променів шестиструнної гітари. Якщо випаде щастя, послухайте, як звучить у виконанні Яноша Мешка "Неаполітанська пісня" з балету Чайковського "Лебедине озеро", "Прелюд" Баха або "Вальс" Шопена.
Знову звучить музика, а Янош згадує Федора Смерічко — вчителя, на його думку, кращого виконавця класичних музичних творів не тільки на Закарпатті, а й далеко за межами нашої країни. Йому вдячний митник Янош Мешко за відкритий для себе світ музики, в якому він живе у позаробочий час. Він бо митник, а на митниці своя симфонія життя.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати