Зазвичай захід проводили на Бірючому острові, що на Запоріжжі. Цього року місцем проведення через тимчасове захоплення території російськими військами стало Нижнє Селище Хустського району Закарпатської області.
"Саме зараз стала ще більш актуальною культурна незалежність українських митців, які були змушені покинути свої міста через агресію війни. Актуалізувалася їхня співпраця з зарубіжними митцями, яка показала силу мистецтва у боротьбі за істину. У боротьбі за нашу свободу", - зазначили організатори.
До експозиції фестивалю увійшли роботи, створені безпосередньо під час проєкту або напередодні. Це, наприклад, класичний живопис, серія плакатів про війну, інсталяції, скульптура, фото й відеодокументація подій в Ірпені, Бучі, Гостомелі та інших українських містах.
Киянин Ілля Ісупов створив інсталяцію, зобразивши портрет молодого призовника, якого підстригають перед відправкою до армії, включивши в структуру твору свою власну повістку.
Микола Маценко з Черкас презентував дві роботи у своєму фірмовому "геральдичному" виконанні. Одна з них – "Історія морського права". Це живописна композиція, присвячена беззаконню, яке протягом тривалого часу росіяни чинять в Чорному та Азовському морях, захоплюючи заручників та чуже майно і порушуючи всі міжнародні норми.
Віктор Покиданець, що ледве зміг виїхати із заблокованого Миколаєва, представив "Потаємні стільники рос.літа" – в російських книжках вирізані об'ємні отвори для зберігання холодної та вогнепальної зброї.
Клеменс Пул із Нью-Йорка створив інсталяцію зі знайдених предметів untitled (fasci). У роботі досліджується, як залишки радянського минулого України стали символічними зв'язками з російським новим фашизмом.
Ці та інші роботи далі покажуть ще у багатьох країнах: Німеччина, Польща, Велика Британія, Франція, Італія, США, Канада, Японія.
В планах організаторів – продовжувати резиденцію на Закарпатті, допоки Бірючий не буде безпечним для відвідування.
"На Закарпатті продовжуватимемо тепер, поки море наше під окупацією", – розповіла співорганізаторка Олена Сперанська.