Казкар із казкового краю Карпат

Смерековий камінь, Турецька криниця, Багно, Бужора... Це лише частина із цілого перелік) місць на Іршавщині, де письменнику Василю Шкірі випало щастя народитися — в селі» Загаття, де неповторної краси природа щедро живить духовні джерела.
Тож не дивно, що серед його земляків багато коломийкарів, умільців, взагалі талановитого люду. А Василь став оповідачем і казкарем. Як прозаїк, він чітко визначив для себе свою царину на безмежній ниві української літератури. Ще в шкільні роки із першими спробами — оповіданнями для дітей — прийшов у літературне об'єднання «Промінь», яке діяло при районній газеті «Нове життя». Тодішній редактор Василь Звонар узрів у хлопцеві Божу іскру і підтримав його, опублікувавши кращі твори на шпальтах районки. Дебют виявився вдалим. Молодий прозаїк усвідомив, що це — лише початок непростоїдороги, і для того, щоб вона вивела до вершин, потрібна праця, наполеглива, постійна, без вдоволення досягнутим. А ще потрібні глибокі знання. Тож після закінчення Загатянської середньої школи, Мукачівського радгоспу-технікуму він поступає на факультет журналістики Львів-
ського державного університету імені Івана Франка. Водночас поєднує навчання, творчість із роботою в редакції районної газети. Пригадується, як відомий письменник, до речі, земляк Василя Шкірі, Степан Жупанин, повернувшись із поїздки в рідні краї, не міг натішитися: «Якби ви знали, який то здібний юнак! Він неодмінно скаже своє слово в літературі. Це буде закарпатський казкар, яким зачитуватимуться не лише в нашому краї». Що ж, роки наполегливої творчої роботи, коли формувався Василь Шкіря як письменник, виявилися немарними. У 1991 році у серії «Поличка Карпатського краю», яка виходила стараннями знаного письменника Івана Долгоша, побачила світ перша книжка його дитячих оповідань «Сльоза лелеки». А через рік — книжечка казок «Як Осел вогонь сховав». Згадуючи свої дебютні збірки, Василь щиро завдячує Василю Кухті, уважному і ви-
могливому редакторові. Потім молодий письменник дарує юним читачам цілу низку цікавих, захоплюючих, самобутніх казок. Про кожну нову книжку можна вести окрему розмову як ще про одну сходинку до майстерності й визнання. У передмові до збірки «25 казочок для маленьких діточок» письменник Дмитро Кешеля написав: «У Василя Шкірі є Божий дар: по-дитячому світле сприйняття навколишнього світу, життя, природи... Маємо справу з обнадійливим молодим талантом, гарним оповідачем, казкарем». Про його творчість схвально відгукувалися ІванЧендей, Василь Басараб, Валерій Шевчук, Іван Хланта, Лідія Повх, Василь Кузан та інші закарпатські митці.
У сучасній літературі він упевнено зайняв свою нішу. На полицях бібліотек книжки письменника «Розбиті серця», «Три бажання», «Король жебраків», «Небезпечна краса» не залежуються — їх читають навперебій насамперед ті, кому вони адресовані, — діти, молодь. Скільки хлопчиків і дівчаток зачаровувалися героями його творів, переживали за їхню долю, пізнавали світ, сповнений красою, добротою і мудрістю. Це велике, хоч і не офіційне визнання, а офіційним підтвердженням значимості творчого доробку Василя Шкірі стали Всеукраїнська літературна премія імені
Володимира Кобилянського за книжку казок «Пригоди Біляв-чика» та обласна літературна премія імені Федора Потушня-ка за збірку казок «Іван Сила і брати-розбійники».
Приємно, що, сягнувши певних вершин, письменник продовжує творчі пошуки, експериментує, поєднує у казці традиції і новаторство. Саме такою є його чергова книжка «Михайлик-Насміхайлик». У ній герої казок діють в абсолютно сучасних реаліях. У канву казки автор сміливо вплітає розповіді про сучасників, людей, з якими спілкується. Залишається незмінною у доробку Василя Шкірі одна риса від перших літературних спроб до творів, написаних уже тепер, напередодні полудня віку, — вони сповнені добра, людяності, доброзичливості.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати