Антон Ковач: "Над альбомами "Леонардо да Вінчі" і "Мікеланджело" хочеться ревати"

Закарбувалася в пам'яті і поема Володимира Маяковського "Ленин": це книга, висота якої — один метр. Московське видавництво вилізло зі шкіри, аби "форсанути" перед світом. Також вражали мініатюрні видання, приміром, 5 см на 3 см. Це окремі праці того ж таки вождя світової революції, а точніше коханця Інесси Арманд; це "Маніфест Комуністичної партії" Карла Маркса і Фрідріха Енгельса, доповіді генеральних секретарів Леоніда Брежнєва, Юрія Андропова, Михайла Горбачова. Одне слово, диву даєшся від діапазону,
простору видавничої фантазії.
Але від двох альбомів — "Мікеланджело" і "Леонардо да Вінчі", які нещодавно показав мені чільний крайовий художник Антон Ковач, ледь не запаморочилося в голові. Це просто фантастика! Подих перехоплює, коли тримаєш у руках ді видання.
— Свою бібліотеку я почав активно формувати ще в студентські роки, тобто під час навчання у Львівському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва, — пригадує митець. — Ясна річ, купував книжки на власні гроші — від батьків не клянчив. І нині маю чим похвалитися. Бібліотеку щомісяця поповнюю новими виданнями: намагаюся як викладач Закарпатського художнього інституту іти в ногу з часом. Зрештою, нічого дивного — це ж мій обов'язок. Щоправда, один із улюблених. На жаль, не всі видання мені по кишені, але я завжди стараюся якось викрутитися: аби й сімейний бюджет не постраждав, і моя спрага була втолена. Приміром, на альбом "Мікеланджело" я поклав око торік на виставці Ван Гога в Національному музеї Угорщини в Будапешті. Видання ще не було готове, а лише рекламувалося. Одне слово, так сталося, що мій цімбор подарував мені цей альбом на день народження. А "Леонардо да Вінчі" пощастило придбати завдяки своєрідному бартеру.
Кілька слів про видання. Англомовні альбоми —700-сторінковий "Леонардо да Вінчі" (автор — Франк Золнер; видавництво "Taschen"; видрукуваний в Італії 2006 року) і 770-сторінковий "Мікеланджело" (автори — Франк Золнер, Христоф Тонес, Томаш Поппер; видавництво "Taschen"; видрукуваний в Італії 2007 року) — важать однаково: по 8 кілограмів кожен. Для порівняння: нашумілий 380-сторінковий альбом "Адальберт Ерделі" Антона Ковача (ужгородське "Видавництво Олександри Гаркуші"; видрукуваний в Угорщині 2007-го), який зайняв на цьогорічному ключовому
республіканському конкурсі "срібну" сходинку, важить "усього-на-всього" 3 кілограми... Формат видань творів геніїв епохи Відродження — 45 см на ЗО см. Поліграфія не ідеальної, а фантастичної якості.
Антон Ковач зручно вмостився у кріслі й, гортаючи альбом "Мікеланджело", десь годину пояснював мені в деталях релігійні сюжети полотен світознаного митця, його скульптурні композиції. Усе здається просто неймовірним. "Над такими альбомами хочеться ревати", — влучно звисновкував співбесідник.
Опісля я далі знайомився з бібліотекою Антона Ковача, зокрема "скромнішими" альбомами — "Ван Гог", "Рафаель", "Матісс", "Тіціан", "Рембрандт", "Сальвадор", "Мистецтво Африки", "Українське мистецтво XV-XX століть", "Барокко. Архітектура. Скульптура. Живопись". Вразили мене і тритомник "Український живопис", двотомник "Скульптура від давніх часів до сучасності", "Кобзар" Шевченка, оформлений потужним Миколою Стороженком. Словом, я лише надзвичайно поверхово вникнув в унікальну книгозбірню Антона Ковача. А вийшов з його будинку піднесеним, одухотвореним, окриленим...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати