«Я не хочу, щоб хтось виношував приховані надії, що після утворення української держави все буде гаразд, бо вона нам дасть мільйон солдатів. Ми не отримаємо нічого, жодної людини. Але це з нашого боку буде справжнім божевіллям. Ми облишимо свої політичні цілі, які не мають нічого спільного з українською республікою».
Проте наприкінці війни нацисти спробували домовитися з лідерами українського руху про спільні дії проти радянської армії. Вони звільнили з концтаборів Степана Бандеру, Тараса Бульбу-Боровця, Ярослава Стецька та Андрія Мельника, а за півтора місяця до капітуляції Німеччини погодилися на формування Першої і Другої українських дивізій.
Західні союзники упродовж усієї війни не надавали особливого значення «українському питанню», натомість український визвольний рух вважав розв’язання цього питання своєю головною метою:
«Українська Повстанська Армія бореться за Самостійну Соборну Українську Державу на українській землі, проти німецьких та московських імперіалістичних наїзників».
анонім 2008-05-14 / 16:56:00
Де ж ви, патріоти, чому не спростовуєте інформацію про співпацю?