В Ужгороді відбудуться громадські слухання стосовно найменування та перейменування вулиць

Про це інформують в управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, запрошуючи всіх охочих.

Довідка

Ганич Михайло Михайлович (20.05.1931 – 06.01.2021) – акушер-гінеколог, доктор медичних наук, професор. Закінчив Ужгородський університет, де й працював від 1959 році: у 1964–2000 рр. – зав. кафедрою акушерства та гінекології медичного факультету, одночасно 1974–1977 – декан медичного факультету, від 2001 – зав. кафедри охорони материнства і дитинства факультету післядипломної освіти. Досліджував обмін біологічно активних речовин між материнським організмом і плодом, проблеми екології і розвитку потомства, фітотерапії при акушерній патології; розробляв нові підходи до лікування онкогінекологічних захворювань. Видатний науковець, доктор медичних наук, академік Академії наук вищої школи, заслужений професор УжНУ.

Навчав понад 7 тис. майбутніх лікарів і виховав сотні акушерів-гінекологів, підготував 8 кандидатів медичних наук, створив свою школу акушерства та гінекології, яка продовжує гідно представляти УжНУ в Україні та за її межами. 

Вагомою і потужною є наукова спадщина професора Михайла Ганича. Він опублікував понад 220 наукових праць, більше 35 навчальних посібників та методичних розробок. Вперше написав українською мовою  та видав навчальні посібники «Акушерський фантом» (1971) та «Практикум з акушерства і гінекології» (1974), які довгі роки були настільними книгами лікарів-спеціалістів. Співавтор трьох підручників з акушерства і гінекології, виданих в м. Братислава (Словаччина) та м. Харків. Академік Української академії наук (1996), заслужений професор Ужгородського національного університету (2005).

Ганич Оксана Миколаївна (16.04.1932 – 22.07.2020) — перша на Закарпатті докторка медичних наук, засновниця і керівник єдиного в Україні Науково-дослідного інституту фітотерапії, авторка більш ніж 350 наукових праць, 15 монографій, 20 навчальних посібників та підручників, заслужена діячка науки і техніки України, заслужений професор УжНУ.

Упродовж 16 років завідувала кафедрою пропедевтики внутрішніх хвороб медичного факультету УжДУ (1981-1997), працювала директором організованого за її ініціативою єдиного в Україні НДІ фітотерапії та професоркою кафедри. Засновник відомої в Україні та за її межами школи гастроентерологів, керувала лікувальною роботою клініки Закарпатського гастроентерологічного диспансеру, була постійним консультантом санаторно-курортної служби Закарпаття. Їй належить розробка концепції з оздоровлення потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС яка базується на використанні фітопрепаратів та фітопродуктів імунокорегуючої, онкопротекторної та антисклеротичної дії.

Упродовж усього життя Оксана Ганич проводила активну громадську і патріотичну роботу. Із 1991 року очолювала обласну організацію Союзу українок, обралася Почесним членом Союзу українок, редагувала науково-популярний журнал «Родина», входила до складу координаційної ради Закарпатської ОДА з питань жінок, сім’ї та молоді, правління Асоціації терапевтів та гастроентерологів України, була головою Закарпатської обласної секції гастроентерологів, налагодила тісні контакти з організаціями Союзу українок США, Канади, Англії та залучила велику гуманітарну допомогу для потерпілого від паводків (1998, 2001) населення Закарпаття.

Понад 20 років працювала художнім керівником та головним диригентом хорової студентської капели УжНУ та медичного факультету, написала музику до численних народних пісень, коломийок. Нагороджена орденом Княгині Ольги, відзнакою «За гуманізм» Союзу Чорнобиль України, медалями «За трудову доблесть», «Ветеран праці» та численними грамотами.

Скунць Петро Миколайович (20.05.1942 – 30.04.2007) –  відомий український поет, фольклорист, краєзнавець, прибічник національного державотворення, один із організаторів Закарпатського обласного осередку Всеукраїнського товариства української мови, згодом перший очільник Закарпатської крайової організації Руху. Із початку 1990-х – редактор першої у краї незалежної газети «Карпатська Україна», лауреат Національної премії ім. Т.Г.Шевченка, письменник, журналіст (з 1964 – член Спілки журналістів), редактор, перекладач (з абхазької, азербайджанської, башкирської, білоруської, комі, молдавської, німецької, осетинської, російської, словацької, таджицької, татарської, угорської, чеської, чеченської мов).

Автор збірок поезій:

«Сонце в росі» (1961);

«Верховинська пісня» (1962);

«Полюси землі» (1964);

«Погляд» («Розп'яття») (1967);

«Всесвіт, гори і я» (1970);

«Розрив-трава» (1979);

«Сейсмічна зона» (1983);

«Над моей непогодой» (1989);

«Спитай себе» (1992);

«Коли я був на світі Травнем» (2000);

«Один» (2000).

Поема «На границі епох» (1968)[4].

У його доробку близько чотирьохсот нарисів, інтерв'ю, літературно-мистецьких, критичних, публіцистичних, суспільно-політичних статей, рецензій. Протягом творчої діяльності П.Скунць займався редакторською працею – упорядкував і відредагував близько півсотні книг.

Петру Скунцю належить поважне місце серед письменників Закарпаття XX століття. Він постав провідним поетом регіону й України як митець-шістдесятник. 

Почесний громадянин міста Ужгорода.

Бобик Юрій Юрійович (28.05.1926 – 05.11.2009) – кандидат медичних наук, доцент, в.о. зав. кафедри акушерства та гінекології УжНУ.

У 1952 році із відзнакою закінчив медичний факультет Ужгородського державного університету, опісля продовжив навчання в аспірантурі з акушерства і гінекології при Ужгородському університеті у професора Бакшеєва М.С. У 1956 році, як перший аспірант професора, в Чернівцях захистив дисертацію, через рік йому присвоїли звання доцента. І з того часу 40 років працював в університеті на викладацькій роботі – спочатку асистентом, а потім доцентом, вів практичні заняття, читав лекції для студентів, в основному, з гінекології. Особливо любив займатися зі студентами 6-го курсу, що проходили протягом року спеціалізацію з акушерства та гінекології. Майже всі завідувачі відділеннями акушерства і гінекології центральних районних лікарень області вийшли з їхніх рядів.

На науковій ниві працював з колективом кафедри акушерства і гінекології Ужгородського держуніверситету. Сам, а також у співавторстві написав біля 70 наукових праць, багато методичних розробок, що допомагали студентам вивчати теорію і практику акушерства та гінекології. Написав два посібники (практичні задачі з акушерства і гінекології), у яких зібрав і описав найбільш типові випадки хвороб.

Теги: вулиці, слухання

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати