Храм душі Петра Матія приваблює позитивною енергетикою

У славній когорті солістів Закарпатської філармонії, котру в різні часи своїм яскравим виконавством збагатили Ельвіра Гедєш, Клавдія Серая, Василь Михайлович, Василь Петрецький, Олександр Теліга, Марія Зубанич, Степан Гіга, Оксана Ільницька, Надія Підгородська, Петро Матій посідає почесне місце і заслужено вважається однією з помітних постатей загалом у музичному світі не лише Закарпаття, але й усієї України.
У той же час він ніколи не "хворів" зірковою "хворобою". Володіючи винятковим талантом солоспіву та ще й неабияким даром до творення музики, його простота і скромність, безпосередність у спілкуванні завжди приваблюють аурою могутньої позитивної енергетики та людської доброти. У його сильному голосі завжди присутнє виразне звучання ніжного, тендітного ліризму, теплоти людського єства, щедрості душі та серця, а тому його солоспів нікого не залишає байдужим. Поєднання цих якостей і дає той унікальний сплав, ім'я котрому — мистецтво високої якості.
Та шлях Петра Матія до храму високого мистецтва не був устелений трояндами. Виходець із багатодітної селянської родини с.Сасово на Виноградівщині, наймолодший з семи дітей, ще підлітком після смерті батька подався до сестри в Донбас, працював у вугільній шахті. А потім став навчатися в Краматорському профтехучилищі, де здобув спеціальність електрогазозварника.
Відбувши службу в армії, продовжував трудитись на будівництві Виноградівського пластмасового заводу. Цей трудовий гарт зберіг на все життя: в армії працював зварником на одному з військових підприємств, під час навчання в му-зучилищі був комендантом гуртожитку та одночасно — солістом музлекторію філармонії, співав у ресторанах. Вже у Львові під час навчання в консерваторії на вечірньому відділенні вдень працював електрозварником, а на старших курсах — помічником режисера оперної студії, солістом львівської опери. Та навіть за час роботи в обласній філармонії період відпусток використовував для поїздок з концертами в Італію, інші країни. Бо як же інакше можна було здобувати освіту та ще допомагати дружині виховувати, ставити на ноги трьох донечок?! До того ж п'ятирічний курс консерваторії осилив за чотири роки. Чітко засвоїв просту істину: талант лише тоді розвивається, коли живиться працею.
У творчій біографії співака особливу роль відіграли два метри музичної культури: це, перш за все, видатний педагог, талановитий вихователь солістів-вока-лістів Андрій Задор, за рекомендацією котрого юнак став студентом музучилища та солістом філармонії, а такок професор Остап Дарчук, до порад котрого прислухався і вступив на навчання до Львівської консерваторії.
Сам ювіляр вважає, що зачатки прояву його таланту сягають у роки далекого дитинства, коли з 5-6-річними хлопчаками
колядував на селі, де вже тоді помітно виділявся дужим голосом. А далі з піснею ніколи не розлучався: ма-шкінська "Верховина" у його виконанні звучала в далекому Донбасі, де на обласному огляді художньої самодіяльності виборов перше місце серед вихованців профтехучилищ, в армійському естрадному ансамблі об'їхав з концертами всю Німеччину, де проходив військову службу. А після демобілізації на обласному огляді народних талантів став його переможцем, після чого й отримав благословення згаданого вже А.Задора. Саме пісня та музика повернули його до життя після тяжкої автоаварії, за складністю якої приречений був на інвалідність, та внутрішньо відчув, що своїм голосом, піснею потрібен людям, і недуга відступила.
Володіє Петро Петрович однією важливою перевагою з-поміж багатьох інших співаків не лише завдяки оригінальному оксамитному баритону, а ще й тому, що останніми роками написав до свого репертуару понад двісті різножанрових пісень на слова місцевих поетів — П. Скунця, В.Густі, Ю. Чорі, Ю.Шипа, В.  Кузана,  С.Сороки,  К. Копинця, В.Кобаля, Г.Данишек, В.Товтина та інших.
Водночас співак активно співпрацює з місцевими композиторами Миколою Попенком, Віктором Теличком, Василем Гайдуком, Василем Калинюком, Петром Раком, Василем Кобалем та іншими.
Багаторічна виконавсько-пісенна та композиторська діяльність П.Матія удостоєна багатьох відзнак: завдяки їй здобув звання заслуженого (1984), згодом —  народного артиста України (1995), став членом Національної ліги українських композиторів, лауреатом обласних премій імені Д.Задора; його музичні твори та пісні з виконуваного репертуару видані окремими збірками...
Петро Матій — талант від народу, якщо не сказати більше, від Бога. Він - непохитний прихильник і захисник класичної і народної пісні. Наперекір деяким сучасним безголосим та примітивним виконавцям беззмістовного та бездуховного непотребу, який заполонив країну, його співоча і композиторська творчість —  визнаний приклад глибокого пошанування всього кращого в духовній скарбниці рідного народу. З краєм його поєднують міцні духовні зв'язки, і ніякі блага не замінять невгасимої синівської до Закарпаття любові.
Разом із красою і багатством пісні був і є ще один надійний оберіг на всіх перепуттях життя—любляча родина. Адже родинні звичаї, традиції, врешті-решт родинна мораль, котра у закарпатців завжди була у високій пошані, то його міцний фундамент, талісман і нездоланний тил. Заради пісні, музики варто жити, працювати, дерзати! Ця непохитна думка і сьогодні веде його від однієї сходинки творчості до іншої, ще вищої. Тож якщо йти за мудрим афоризмом: "Життя коротке, а мистецтво вічне" — наш ювіляр усією своєю дотеперішньою подвижницькою творчою діяльністю гідно прилучився до вічності музичного мистецтва. А ми від щирого серця побажаємо, аби й наступні десятиріччя в його напруженій і натхненній творчій праці були плідними та врожайними.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати