Василь Габорець і Петро Матій заспівали двома голосами

До відгуків на нові книги модно подавати епіграфи талановитих особистостей. Я порушую традицію - почерпну слова Габорця з "Криниці щастя":
Над нами пісня
дзвінко лине,
Що Милославський
написав.
І та, з Туринської долини,
Що сам Кречко її складав.
В тій пісні -
наша вічна мрія,
Моєму серцю дорога,
І віра, і любов, надія,
і дума, й сила і снага.
Кілька слів про авторів книги - композитора-співака та поета-пісняра. В кожного з них своя доля і життєва дорога, підступи до вершин творчості, обрання професії.
Петро Матій, юнак з села Сасово на Виноградівщині, аж у далекому Донбасі здобував професію електрика-зварю-вальника. Трудився потім на новобудовах країни. Тугу за домівкою і рідним краєм розвію-вав-відганяв піснею. Гуртувалися біля нього нові друзі. Захоплював їх Співом. Бо голос мав особливий, а пісень -безліч. Патріотичних, веселих, жартівливих, сумних. Серед них і свої.
Так захопився піснею, що після служби в армії подався в Ужгород здобувати нову професію. Тут закінчив вокальне відділення музучилища, а згодом - вокальний факультет Львівської державної консерваторії ім. Лисенка. Мрія збулася, став професіоналом високого класу - відомим солістом обласної філармонії. Пішов далі - проявив композиторські здібності. Став членом Національної ліги українських композиторів. Удостоєний почесного звання народного артиста України та багатьох інших відзнак.
Якось Петро Матій звернувся до Василя Габорця, начальника обласного управління культури, зі словами:
- Чував, Василю Степановичу, що ви не тільки керуєте культурою, а й збагачуєте її своїми літературними творами, зокрема поезією. Могли б виділити дещо зі своїх скарбів для нових моїх пісень.
- Я не літератор. Лише вірші пишу-складаю. Ще зі студентських літ.
Окремі поезії Габорець продекламував. Матій аж запашів від задоволення. Бо один з віршів присвячувався йому:
Тож співай і далі,
соловейку,
Поки серце в грудях
стугонить,
Подаруй нам нашу,
веселеньку,
В ній ти, друже,
вічно будеш жить.
-  Можливо варто б нам спрягтися...
- Треба подумати...
Василь Габорець. Книга "Криниця щастя" не первістка. До цього була перша - документальна повість "Талант" - про високі особистості Срібної землі. Друга особлива. У ній публіцист і прозаїк перевтілився в поета-лірика, пісняра, гумориста. Порадував себе і читача поетичною збіркою "Прийду на розмову". Розмова вийшла тепла, щира, ніжна, з усмішкою. І знову книга прози - "Скарби духовності": публіцистика, культурологічні статті, рецензії. Том солідний - понад 350 сторінок.
Перелік-чергування, творча злива продовжується. Не так давно в поліграфічному центрі "Ліра" відбулася презентація нової поетичної збірки Василя Габорця - "Молитва душі". Поезії оптимістичні. Ніжно-гармонійні, без сучасного "новаторського" штукарства.
Та повернімося до "Криниці щастя". Вона дарує високу поезію, добрий настрій. Тексти і ноти поділені на сім розділів.
Хочу запропонувати читачам газети по одному куплету з кожного розділу, аби мати уяву про майстерність і рівень вміщених пісень. Чому не раджу придбати книгу для власної бібліотеки? На жаль, її тираж досить обмежений.
1.  Батьківська земля:
Завжди я хвилююсь,
як іду додому,
Де батьківська хата стоїть.
Спішу-поспішаю,
долаючи втому,
А серце в тривозі
тремтить.
2.  Подорож у казку:
Ой, чудова ти, Боржаво,
верховинський світку,
Виглядаєш моложаво
й навесні, і влітку.
Тихі верби над водою
опустили віти,
Мов до матері з любов 'ю
притулились діти.
3.  Згадаймо їх священні імена:
Пишайся, нене, мати-Україно,
Згадай завзятих
гордих тих мужів,
Що піднімали землю із руїни
До сонця й до небес!
Згадай орліві
4.  Зоряні Карпати:
Вийди рано-вранці,
усміхнися днині
У моїй зеленій пісні-полонинії
Хочеться руками
світ весь обійняти
У мої кохані зоряні Карпати!
5. Добро і зло:
Добро і зло -
дві сторони медалі,
Як світло й тінь,
як сонце й темнота.
Добро - життя,
весняні світлі далі,
Хай квітне май,
хай буде доброта!
6.  Нашим подругам:
Без вас би поле не родило
І сонце так би не світило,
І трави би не виросталии,
В гаях пташки би не співали.
7.  Над Ужем каштани цвітуть:
Над Ужем каштани цвітуть,
Краса їх повік незрадлива,
В них сила земна і могуть,
І молодість моя грайлива.
Ось такі теплоголосисті солов'ї нашого краю, автори унікальної книги "Криниця щастя" Петро Матій та Василь Габорець. Доброго настрою додала до дуету художниця Моніка Еней. А вийшла книга у видавництві "Карпати" за сприяння управління  інформації та зв'язків з громадськістю ОДА у рамках програми, що передбачає  підтримку  видання творів закарпатських авторів.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати