На Закарпатті у трьох селах Ужанської Верховини зберігся давній звичай палити субітки (ФОТО)

Про це в коментарі кореспонденту Укрінформу розповів краєзнавець Іван Циганин.

“Дотепер у верховинських селах Вишка, Люта і Тихий зберігся давній звичай, який тут називають "субітка". Дійство відбувається щорічно 12 липня на Петра-Павла, вночі. Субітки (великі конструкції до десятка метрів у висоту) готують парубоцькі громади, облаштовують їх на пагорбах у селі і змагаються між собою, чия субітка найбільша та найдовше горітиме. Дивитися на нічне дійство підіймаються і люди із села та останнім часом туристи”, - повідомив Циганин.

Він пояснив, чому звичай, пов'язаний із купальськими вогнями, побутував саме на Петра-Павла.

“Подібний ритуал відомий у русинських (українських) селах довкола Бардієва й Свидника (Прящівщина, Словаччина) і назви його там ті ж самі - собітка, собитка, слебутка. Правда, там його здійснюють у Купальську ніч - чи не єдине, що тепер відрізняє ті субітки від наших. Згадували верховинські субітки й давніше. Відомий етнограф Герман Бідерман ще в середині 19 ст. писав, що верховинці відзначають свято Івана Хрестителя так, що навколо села на найвищих вершинах розпалюють великі вогнища і "називають цей звичай Купайло (за іменем язичницького божества) або субітки (від слова субота)". До вогню приганяють худобу, вважаючи, що відблиск вогню захищає тварин від захворювань та напастей. Бідерман відзначав, що подібний звичай відомий й за межами тодішньої Угорщини. Отже, наші субітки не що інше, як відомі з давен купальські вогні. Чому ж тоді запалюють їх "на Петра"? Думаю, тут зіграла свою роль східна церква, яка дотримує "петрівський піст". Піст не суворий, але нелегкий, бо саме тоді у верховинців і копання, і сінокіс. Триває петрівський піст 2 тижні й завжди закінчується 12 липня, звідси і петрівська гостина по всій Україні, і наші гостини біля купальської колись субітки,” - розповів Циганин.

Інше цікаве питання, зазначає краєзнавець, чому давні обряди чи звичаї, пов'язані з "субіткою", збереглися дотепер тільки у Люті, Тихому і Вишці.

Він пояснив це тим, що саме ці поселення у 18 ст. були у Верховинському дистрикті найбільші і за числом жителів, і за розмірами земельних площ, насамперед, сінокосів і пасовищ. Найбільшим злом для останніх були ялівці (у Тихому і в Люті) та берези (у Вишці). Для утримання пасовищ у належному порядку неабияку роль відігравав, свідомо чи не свідомо, прадавній звичай "палити субітку".

"Подібний обряд у 19 ст. описаний й у гуцулів. На той час там вже не палили купальських вогнів, але залишився їх рудимент "бити папороть", яку скошували і спалювали на купах на свято Івана Хрестителя. Робили це ніби для того, щоб відьми не заволоділи цвітом папороті, а насправді - очищали пасла і сінокоси. Те ж саме можемо казати і про субітки, які слугували начебто для захисту худоби від хвороб, відьм і ворожіль. Із 1970-х років дизпаливо, дрова, автомобільні шини та інші горючі матеріали поступово витісняють сухі кущі, із яких будували субітку, а запалюють її вже з допомогою бензину, а не сухих ялинців і сухої березової кори. Нині звичай "палити субітку" вже не пастуший, як колись, а своєрідне фаєр-шоу із гостиною", - зазначив Циганин.

Вже довгий час у селі Вишка для туристів і гостей щорічно проводять фестиваль "Петрівська субітка", цьогоріч його масштабували і чекають гостей та фольклорні колективи із інших міст Закарпаття та України.

За словами Тетяни Заєць, секретарки Костринської тергромади, куди входять села Вишка та Люта, такий великий фестиваль вирішили провести вперше — прагнуть розвивати туристичний потенціал громади. Очікують на фесті до 120 людей. Також біля субіток чергуватимуть пожежники та рятувальники.

Заєць додала, що цей фестиваль планують проводити надалі в Костринській тергромаді щороку, також парубоцьку громаду, чия субітка у підсумку виявиться найкращою, нагороджуватимуть дипломами та цінними призами.

Теги: субітка, долина

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати