Закарпатські лялькарі відзначають професійне свято у ювілейний сезон (ФОТО, ВІДЕО)

Ляльку можна з будь-чого зробити

 - оживають вмить ляльки,

Якщо хтось захоче їх зігріти 

серцем і теплом руки

Такими словами починається своєрідний гімн Закарпатського академічного обласного театру ляльок, працівники якого сьогодні, 21 березня, відзначають професійне свято - Всесвітній день лялькаря. Традиція святкування, попри багатовікову історію цього виду мистецтва, виникла відносно недавно, у 2003 році. Саме з того часу професіонали та шанувальники почали вшановувати цей день.

Мистецтво ожилої ляльки - один із найдавніших видів театрального представлення. Відомості про нього зустрічаються у літературних та образотворчих джерелах часів античності, Стародавнього Єгипту, далекосхідного, індійського, африканського та американського культурних регіонів. Лялькарство має давні магічні корені й у праслов'янській дохристиянській добі в України (згадаймо ляльки-мотанки), відтак у в першій половині 17 століття з'явилося та поширилося по всій країні цілковито самобутнє, національне явище - Вертеп. Зокрема, у закарпатському краї вертепні представлення частково збереглися до нашого часу. Лялькарів на Верховині називали «бавилями», тож і «афішна» самоназва закарпатського театру ляльок  «Бавка» невипадкова. Особливо припала до вподоби маленьким відвідувачам театру лялька Бавка  - однойменний символ театру. 

Свято тим більш вагоме для Закарпатського академічного обласного театру ляльок, адже театральний сезон 2020-2021 років - ювілейний для колективу.  Сороковий сезон поспіль митці-лялькарі радують глядачів своїми виставами. Протягом років щонеділі об 11:00 та 13:00 на площі Театральній  в обласному центрі бувало велелюдно — юні глядачі з батьками поспішали до улюблених артистів. Багатьох з відвідувачів у театрі добре знають, адже вони не пропускають жодного показу, а при складанні недільного репертуару лялькарі намагаються не повторювати назви - в арсеналі більше ніж 50 різноманітних вистав.

Останнім часом, коли у зв'язку з ковідом змінилася роками налагоджений стиль роботи - скасовані виїзди та гастролі протягом тижня по районах області, адміністрацією театру  запроваджено проведення вистав на стаціонарі й щосуботи, звісно, у випадку, коли це дозволяється санітарно-епідеміологічною ситуацією в місті.  Але, згадуючи минулі роки, можна констатувати, що всі без винятку вихованці та учні дитячих навчальних закладів Ужгорода знайомі з репертуаром театру та його прем'єрами, адже саме вони є першими оцінювачами творчих здобутків лялькарів.

Протягом декількох років традиційно проводилися обмінні гастролі з Мукачівським драматичним театром, також колектив успішно гастролює у містах Хуст, Берегово, Свалява, Перечин, Виноградів, Чоп, а також у Тячівському, Виноградівському, Іршавському та Ужгородському районах. Питаннями організації гастролей та виїздів займаються досвідчені працівники театру — заступник директора Любов Кажоцина та головний адміністратор Людвіг Головач.

Поряд з виступами перед глядачами, показом вистав у театрі ляльок проходять напружені репетиції, внаслідок яких відновлюються старі вистави, актори вводяться у ролі, а головне — народжуються прем'єри.

Створення лялькової вистави - складний і неповторний кожного разу процес, який починається зазвичай з того, що драматургічний матеріал зацікавлює творчий склад, насамперед режисера й художника, і відтак починається робота. У закарпатському театрі ляльок основні постановки здійснюють заслужені артисти України Наталія Орєшнікова (головний режисер)  і Олександр Куцик (режисер-постановник). Для досягнення різноманітності художніх поглядів і творчих шкіл до театру запрошуються на постановки відомі режисери й сценографи України та Європи. Митцями аналізується п'єса, створюється задум майбутньої постановки, її візуальний образ, унікальний вигляд майбутніх ляльок.

Для роботи над виставою залучені багато спеціалістів з яскравою уявою - декорації та ляльки ніколи не повторюються, все робиться вручну. Час, який затрачається на виготовлення однієї ляльки, залежить від її складності. Ляльки бувають різних систем - простенькі "рукавичні", тростяні, гапітні, планшетні, ляльки-маски, пласкі, ростові, тантамарески, змішаних видів, нарешті - маріонетки. Якщо у ляльки є механіка, то потрібно спочатку зробити основу: голову, тулуб, руки, ноги, далі її "механізують",  тобто "робочими", залежно від потреби, стають очі, ротик, ручки-ніжки, потім деталі потрібно зібрати, розмалювати, одягти. На виготовлення однієї ляльки витрачається до двох тижнів. Ці завдання виконують театральні цехи, художники, бутафори, столяр - сьогодні це Паола Полуденна, Олена Бугренкова, Олена Ремгільд, Наталія Чепурна, Галина Корнєва, Олександр Ткаченко, опікується всім процесом  завідувач художньо-постановочної частини Роман Кадар.

Актори тим часом працюють над текстом, але лише тоді, коли вони беруть в руки ляльку свого персонажу, нехай ще не до кінця дороблену, починають знайомитись, звикати до неї, виявляти її характер,  пристосовуватись - ця надзвичайно індивідуальна робота є завершальним етапом процесу, адже завдяки їй лялька отримує душу. Коли бачиш, як лялька в умілих руках оживає на сцені - згадуєш, що у всі часи й у всіх народів лялька вважалася містичним явищем й черговий раз в цьому переконуєшся. Сьогодні акторський цех закарпатського театру ляльок представляють чудові актори, серед яких ветерани театру заслужені артистки України Елла Григор'єва та Світлана Кобзиста, майстри сцени з великим досвідом роботи Тетяна Сударєва, Олена Пишка, Микола Карпенко, Андрій Опіок, Лариса Кривчик, Юлія Чеховська  Павло Проданюк та Олександр Бєліков, які все своє життя присвятили улюбленій справі, талановита молодь Ярослава Яник, Дмитро Ємець та Анюта Ліпчей. 

Особливістю сучасного театру ляльок  є роботи актора на сцені «наживо», не ховаючись за ширму, коли глядачі бачать, як відбувається процес керування лялькою. При цьому майстерністю лялькаря є те, що основна увага  глядачів зосереджується саме на ляльці та на дії. Взагалі мистецтво театру ляльок, «одушевлення» предметів сьогодні все частіше називають анімаційним мистецтвом. Лялька – це умовна назва, адже, як у словах театрального гімну її можна з будь-чого зробити. Наприклад,  лялькар бере звичайну хустину і в його руках вона перетворюється на ляльку. Або можна побутовій речі - мітлі,  глечику приробити очі – і  предмет оживає,  також становлячись, таким чином, лялькою. 

Під час репетиційного процесу до створення вистави долучається музичне, звукове, світлове оформлення, чим опікуються начальник радіоцеху Сергій Свида,  художник з освітлення Ірина Осокіна та Світлана Бєлікова, звукооператори Василь Джуган та Андрій Біляк.

За сорокалітню діяльність театр поставив велику кількість  вистав. Частина з них відійшла в історію, але ляльки бережно зберігаються в музеї театру,  маючи на собі табличку з означенням назви вистави, авторів, року створення.  Найкращі спектаклі репертуару, актуальність яких з плином часу не зникає, входять до «золотого фонду» театру, експлуатуються роками. Декорації, реквізит, ляльки  кожної чинної вистави знаходяться у спеціальних містких контейнерах. Через певний проміжок часу найкращі вистави відновлюються, адже покоління дітей змінюється і для них казкова вистава є новою. У закарпатських лялькарів це, зокрема, вистава «Недотепа із Вертепа» за авторством Дмитра Кешелі, режисурою Олександра Куцика та сценографією  Ярослава Даниліва у блискучому виконанні Наталії Орєшнікової та Миколи Карпенка, «Тричі славний розбійник Пинтя» О.Гавроша,  «Про Янка-дурня, чорта та Мариську сиротинку», «Красуня і Чудовисько» у постановці Олега Жюгжди, «Бармалій» в постановці Михайла Мільмейстера, «Принцеса-стрибунка» «Золоте курча», «Сніговички та сонечко» режисури Олександра Куцика та інші. До речі, завдячуючи грантовому  Проєкту 2020-го року «Золотий фонд закарпатських лялькарів», за підтримки Німецького культурного центру «Ґете-інститут» при Посольстві Федеративної Республіки Німеччина в Україні у рамках Європейської програми House of Europe, розробленому у Закарпатському академічному обласному театрі, вдалося здійснити якісне збереження трьох вистав театру шляхом творчої обробки та переводу в цифрову форму. 

Ще одним важливим компонентом творчості лялькарів є репертуар для дорослої аудиторії, як, власне, це й відбувалося у давнину -  розуміння театру ляльок як виключно  дитячого театру фактично виникло лише у ХХ столітті. В репертуарі закарпатців це вистави «Коняги» Ради Москови у постановці Михайла Яремчука,  самостійна робота актора Миколи Карпенка «САМ» за Д.Дефо, «Лісова пісня» Лесі Українки у постановці Олега Жюгжди.  Прем'єрою ювілейного сезону стала постановка трагікомічної фантасмагорії  за мотивами творів Миколи Гоголя  «Вечори на хуторі, або Билиці про вічне», яка розрахована на  глядача старшого шкільного віку та дорослих. Режисерка вистави Наталія Орєшнікова обрала три сюжетні лінії славетного циклу,  взявши за основу повісті «Пропала грамота», «Вій», «Ніч перед Різдвом» та створивши з Ніною Малишкою та сценографкою зі Львова Інессою Кульчицькою власну сценічну інтерпретацію.

Результатом багаторічної творчої праці є професійне творче зростання, й, як наслідок - безліч престижних нагород, дипломів, відзнак отриманих колективом театру та його митцями на регіональному, вітчизняному та міжнародному рівнях.

Однозначно, крім вищенаведеного,  одним з  найпотужніших видів діяльності колективу є  проведення  Міжнародного фестивалю театрів ляльок «Інтерлялька», який є найстаршим фестивалем театрів ляльок в Україні, започаткований у 1990 році з ініціативи заслуженого працівника культури Олександра Туряниці. На базі фестивалю виросла ціла плеяда провідних діячів театру ляльок сьогодення, які саме в Ужгороді вперше обмінювалися досвідом із закордонними колегами. Фестиваль відбувається з ініціативи Закарпатського академічного обласного театру ляльок «Бавка» та за підтримки Міністерства культури України, Закарпатської обласної державної адміністрації, Закарпатської обласної ради, Ужгородської міської ради. На сьогодні фестивалів відбулося вже сімнадцять, на крайньому фестивалі 2019 року було представлено п'ятнадцять колективів театрів ляльок, з них десять - закордонних. 

Фестивальна діяльність надала поштовх міжнародним комунікаціям, завдячуючи яким виникли та були здійснені цікаві міжнародні проєкти, зокрема діє  договір про співпрацю між Кошицьким театром ляльок  і  закарпатськими лялькарями, яки традиційно є обов’язковими учасниками    щорічного Міжнародного фестивалю театрів ляльок та ігор і розваг для дітей з батьками "VIRVAR" у Словаччині. У результаті тісної співпраці у 2015-2017 роках був реалізований унікальний творчий міжнародний  проєкт «Подорожуючи ляльки», який на сьогодні не має аналогів в українському культурному просторі.  Проєкт був спрямований на покращення транскордонного потоку інформації про регіони України та Словаччини (Закарпатська область та Кошицький самоуправний край) шляхом представлення інноваційним методом спільної культурної спадщини й орієнтований на дитячу аудиторію. Проєктом було  здійснено постановку театральної вистави  «Чарівна повітряна куля» на основі десяти місцевих історій та легенд, яка була презентована двома мовами по обидва боки кордону. Підсумком проєкту стало також зміцнення матеріально-технічної бази театрів, зокрема, Закарпатським академічним обласним театром ляльок були придбані світлова та звукова апаратура та мікроавтобус.

Об'єднувати роботу всіх ланок складного театрального механізму, щоб він спрацьовував гармонійно,  без збоїв і зайвої напруги, доводиться дирекції театру, а саме - директору-художньому керівнику Мирославу Петію, який вже дев'ять років успішно виконує  місію керманича, завдячуючи чому Закарпатський академічний обласний театр ляльок приростає здобутками, вдало реалізованими проєктами, прем'єрами, фестивальними подорожами.

На жаль, світова пандемія ковіду, так само як і по іншім  галузям господарства, болісно пройшлася по всіх планах і задумах колективу. Адже театр без глядача не може повноцінно виконувати свої прямі функції та завдання. Але попри  все колектив працює, винаходить різні альтернативні форми спілкування, готує нові постановки та з нетерпінням очікує на покращення ситуації та повернення до справжнього театрального життя з гучними прем'єрами, аншлагами, фестивальними та гастрольними подорожами, зустрічами з улюбленими глядачами.   

Отже, улюблений вже майже трьома поколіннями закарпатців  Закарпатський академічний обласний театр ляльок  відзначає подвійне свято, адже цього театрального сезону «Бавці» виповнилося 40 років діяльності,  з чим щиро вітаємо наших лялькарів!

Теги: лялька, лялькар, Бавка

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати