"Гвардія обідранців" і "Лом" проти Карпатської України

Нові шокуючі свідчення польських істориків на події в Закарпатті у 1938–39 роках

Братання угорського гонведа з польським жолнєжом
Братання угорського гонведа з польським жолнєжом

Із часу проголошення у 1991 році незалежності України розпочався активний процес переосмислення окремих сторінок її державотворчих змагань. Завдяки вченим Ужгородського національного університету стали надбанням громадськості й отримали державне визнання події, пов’язані з Карпатською Україною (1938–39 років), а її президент Августин Волошин посмертно був удостоєний звання Героя України. Історичне значення Карпатської України в багатовіковому розвитку української державності засвідчив і нещодавній Указ Президента України Віктора Ющенка «Про відзначення 70-річчя подій, пов’язаних із проголошенням Карпатської України». З фактами, що свідчать, у яких умовах і з ким довелось боротися захисникам Карпатської України у 1938–1939 роках, ми хотіли б ознайомити читачів на основі нової книги, написаної молодим польським істориком Даріушем Домбровським: «Польська Республіка стосовно питання Закарпатської (Подкарпатської) Русі 1938–1939».

ГЕОПОЛІТИКА

Книга вроцлавського історика побачила світ минулого року в Торуні й має понад 400 сторінок тексту та ілюстрацій. Хронологічно вона охоплює всього два роки, 1938–1939, хоча в окремих розділах робляться екскурси і в більш ранні періоди. Для написання роботи автор використав величезну кількість наукової літератури та архівні матеріали Польщі, Чехії, Словаччини, Росії. Для закарпатського читача, однак, особливо важливою є інформація польських архівів. Як виявилося, вони зберігають цінні документи не тільки щодо причетності польських органів до подій 1938–39 років, але також угорських, німецьких, чехословацьких. Завдяки цій публікації ми можемо дізнатися про такі факти з історії нашого краю, які майже невідомі або мало відомі нашому читачеві. Про окремі з них мова піде нижче.

Важливим висновком, який випливає з книги Д.Домбровського, є те, що події 1938–39 років на території сучасного Закарпаття були проявом великої геополітичної гри. Сам край набув у ній дуже важливого значення для багатьох тогочасних країн. У 1919 році частину Угорщини, де більшість населення складали українці (русини), приєднали на правах автономії до новоствореної Чехословаччини. Завдяки цьому остання отримала зв’язок із Румунією, а через неї – з пізнішою Югославією – країнами так званої Малої Антанти. Отже, для Чехословаччини та її союзників Подкарпатська Русь, як офіційно називали край, перетворилася на життєво необхідний місток. Після 1935 року, коли Чехословаччина і Радянський Союз підписали угоду про взаємодопомогу, Закарпаття стало ще й коридором, через який могла надійти допомога від СРСР. Угорщина, втративши після Тріанону (1920) третину своїх земель, упродовж усього міжвоєнного часу намагалася повернути собі втрачені території і робила все для ревізії тріанонських кордонів. Здобувши Закарпаття, вона розбивала кільце Малої Антанти і встановлювала зв’язок зі своїм союзником – Польщею. Заодно утруднювався шлях проникнення більшовицьких ідей у Центральну Європу.
Верецький перевал, 16 березня 1939 року

Поляки ще з часів Першої світової війни конфліктували з Чехословаччиною через те, що остання зайняла Заолжя, територію, заселену переважно поляками, й дозволила діяти на своїй території комуністичній партії та різним емігрантським – російським та українським – організаціям. Існування автономної Подкарпатської Русі поляки вважали небезпечним прецедентом для своїх галицьких русинів (у Польщі, як пізніше і в Угорщині, було заборонено називати місцеве населення українцями). До того ж Польща виступила в цей час (1930-і роки) з ідеєю створення так званої Третьої Європи, на противагу Німеччині та Радянському Союзу, куди входили б скандинавські країни, Польща, Угорщина, Румунія і країни Балкан. Але цьому заважала федеративна Чехословаччина й особливо Подкарпатська Русь. Поляки за всяку ціну хотіли спільного кордону з Угорщиною, розраховуючи тим часом на територію Словаччини. Спільний угорсько-польський кордон через Закарпаття підтримувала й Італія, яка пробувала створити вісь Рим–Бєлград–Будапешт–Варшава. Нарешті, Німеччина, підтримуючи український рух у Подкарпатській Русі, використовувала наш край як розмінну карту, якою шантажувала Угорщину, Польщу й Чехословаччину. Закарпатський край перетворився в цей час на ласий шматок у міжнародних торгах великих і малих європейських держав. І, що важливо, крім Чехословаччини, всі інші учасники подій були вороже налаштовані до українського руху, який заважав реалізації їхніх планів.

П’ЯТА КОЛОНА

У роботі польського історика багато місця відведено аналізу внутрішнього становища Подкарпатської Русі й Карпатської України, їх політичного розвитку. Автор вказує на те, що проблеми краю значною мірою обумовлені його периферійним становищем у рамках різних держав. Місцеве населення – східнослов’янське, але процеси самоідентифікації у зв’язку з політикою мадяризації тут були складними. У міжвоєнний час, по суті, були присутні два основні напрямки: русофільський, який вважав місцеве населення частиною російського народу, і українофільський, який відносив його до українців. Прихильників окремого угроруського напрямку було мало, й вони були політично дуже слабкими. Український рух особливо активно ширився серед молоді, починаючи з кінця 1920-х – початку 1930-х років. Саме тому польський уряд, зважаючи на те, що і в Галичині живуть українці, вирішив створити в Ужгороді окреме консульство. Його відкрили 1 липня 1928 року. Основне завдання консульства полягало у перешкоджанні українському рухові, співпраці з угорцями, а пізніше – і підготовці та керівництві диверсіями.

Д.Домбровський, спираючись на архівні матеріали міністерства зовнішніх справ Польщі та ужгородського консульства, описує досить непривабливу картину внутрішньополітичної боротьби на Подкарпатській Русі та в Карпатській Україні. Польща й Угорщина, спільно й поодинці, через своїх людей на Закарпатті намагалися дестабілізувати політичну ситуація в краї, показати міжнародній спільноті, що Чехословаччина нездатна впоратися з управ¬лінням краєм, і тим самим пришвидшити його анексію Угорщиною та встановити спільний польсько-угорський кордон. З цією метою Польща через свого ужгородського консула завербувала до співпраці Степана Фенцика, одного з лідерів русофілів і керівника Общества ім.А.Духновича. За фінансової підтримки поляків він видавав газети, створив у 1935 році Русскую національно-автономную партію (РНАП) і проводив виборчі кампанії. Діяв за інструкціями з Варшави й мав псевдонім «Доктор Русинський». Угорська сторона теж мала свого фаворита – в особі керівника партії Автономний Землеробський Союз (АЗС) Андрія Бродія (його підпільний псевдонім, за даними чехословацької контррозвідки, «Бертолон»). За даними польських архівів, А.Бродій отримував кошти й інструкції з Будапешта, і його мета – вимога автономії, потім плебісциту і в кінцевому рахунку – приєднання Подкарпатської Русі до Угорщини. Лідери цих двох угруповань, однак, мали один до одного особисту неприязнь. Дійшло до того, що ситуацію між ними довелося вирішувати угорським і польським дипломатам на найвищому рівні. Врешті-решт Будапешт і Варшава домовилися, що Польща перестає підтримувати С.Фенцика і передає його та РНАП під керівництво угорців. Останні ж зобов’язуються зберегти політичний вплив «Доктора Русинського». 13 липня 1938 року польський консул в Ужгороді М.Халупчинський повідомив С.Фенцика, що він переходить у розпорядження Будапешта, який узявся керувати всім «русинським» політичним рухом на Подкарпатській Русі. Пізніше С.Фенцик надіслав у Варшаву план збройного повстання на Закарпатті на базі створеної ним гвардії «чорнорубашечників», але цей план серйозно не сприйняли. З іншого боку, у жовтні–листопаді 1938 року, під час угорських диверсійних нападів на Карпатську Україну, повстання «русинів» мав ізсередини організувати АЗС Андрія Бродія, але і з цього нічого не вийшло. Після захоплення Карпатської України угорськими військами у березні 1939 року С.Фенцик та А.Бродій були запрошені депутатами в Угорський парламент, а по Другій світовій війні обидва були страчені радянською владою.

В «ОБІЙМАХ» СУСІДІВ

Після аншлюсу Австрії навесні 1938 року Польща й Угорщина добре розуміли, що Чехословаччина, як державне утворення, довго не протримається. Але поки Угорщина хотіла повернути собі всі втрачені території, в тому числі Закарпаття і Словаччину, Польща, щоб убезпечити себе від німців, сама хотіла приєднати Словаччину або хоча б зробити її залежною від себе. Стосовно Закарпаття, як свідчить Д.Домбровський, найбільшу небезпеку обидві сторони вбачали у зростанні українського руху, особливо після того, як антидержавна діяльність А.Бродія і С.Фенцика була розкрита й уряд автономної Подкарпатської Русі очолив Августин Волошин. Поряд із підтримкою лояльних до себе політичних сил, угорці й поляки в період загострення міжнародної ситуації вдавалися до військових дій проти суверенної Чехословаччини. Хоча повної синхронізації в акціях таємних диверсійних груп і не було, все ж Будапешт і Варшава діяли пліч-о-пліч. Угорці розпочали з 6 жовтня 1938 року висилку на територію Подкарпатської Русі своїх напівмілітарних диверсійних груп під назвою «гвардія обідранців». Керував операцією виходець із Закарпаття, майбутній регентський комісар краю (12.09.1940–7.12.1941) Міклош Козма. Метою було дестабілізувати ситуацію в краї, показати міжнародній спільноті нездатність чеської влади управляти краєм, підбивати на виступи русинське населення через партії А.Бродія та С.Фенцика. «Обідранці» підривали мости, лінії електропередачі та телефонні лінії, вбивали чеських службовців, жандармів чи солдатів.

Аналогічну спецоперацію під назвою «Лом» у нашому краї організували й провели і поляки. Зсередини інформацію збирали працівники польського консульства, яким допомагали люди доктора Раухема та Юлія Марини. Базовий табір диверсантів знаходився у м.Розлучі. Керував операцією майор Фелікс Анкерштайн – «Лом». Мета – порушити зв’язок між Підкарпатською Руссю та Словаччиною. Диверсії охопили частину краю на північ від лінії Перечин–Порошкове–Свалява–Воловець. Підривалися мости, залізничне полотно, комунікаційні лінії, вбивали жандармів, прикордонників тощо. Акція тривала з 20-х чисел жовтня до 25 листопада 1938 року. Під час акції «Лом» поляки розповсюджували від імені «українських націоналістів» фальшиві листівки, в яких ображали румунів з тим, щоб ті не підтримували українців. Незважаючи на активну диверсійну діяльність як «обідранців», так і «ломовиків», і внаслідок того, що 2 листопада 1938 року частина земель Підкарпатської Русі за Віденським арбітражем була передана Угорщині, досягти своєї мети Будапешт і Варшава не змогли. Поляки усвідомили, що угорці стали залежними від німців і що доля Закарпаття буде вирішуватися уже в Берліні.

БЕРЕЗЕНЬ 1939 РОКУ

Хоч упродовж жовтня–листопада 1938 року на Закарпаття робився величезний тиск як зсередини, так і ззовні, воно вистояло. Край отримав автономію, новий, майже український уряд, змінив назву на Карпатську Україну й переніс столицю до Хуста. Все це одразу підняло значення Карпатської України та її керівників в очах зарубіжних українців і міжнародної громадськості. Як зазначає Д.Домбровський, цей маленький край почав розглядатися українськими організаціями, зокрема Організацією Українських Націоналістів (ОУН), як зародок майбутньої некомуністичної незалежної України. Сюди активно стягувалися українці з Чехословаччини та Східної Галичини. Братання угорських гонведів з польськими жолнєжами на кордоні
У листопаді 1938 року напіввійськову Українську Національну Оборону перетворили на Карпатську Січ, члени якої почали відігравати важливу роль у політичному житті Карпатської України. У цей же час активізувалися і німці, щоб посилити вплив на Карпатську Україну. Їм вдалося ввести в оману керівників Карпатської України, які щиро вірили, що німці не дозволять угорцям порушити умови I Віденського арбітражу.

Напередодні трагічних днів березня 1939 року Карпатська Україна опинилася у надзвичайно важкій ситуації. За даними польської контррозвідки, на початок березня 1939 року кількість січовиків на Закарпатті становила 9630 чоловік, із котрих 1260 перебували в Хусті. Це були значні сили, але все ж, слабо вишколені й майже неозброєні. Проте їхній вплив на уряд Августина Волошина був значним і поступово зростав. У ніч із 13 на 14 березня в Хусті дійшло до повстання січовиків, яке чеські війська придушили. Саме 13 березня Адольф Гітлер дав «добро» словакам й угорцям на розчленування Чехословаччини. Карпатська Україна була віддана Угорщині. У Будапешті думали, що територію вдасться приєднати без боїв. Але сталося інакше. 15 березня 1939 року в Хусті була проголошена незалежність Карпатської України, а її захисники вступили в бої з наступаючою угорською армією. Та сили були нерівні. Частина січовиків загинула, інші відступили, третіх зловили угорці або румуни й передали полякам. Як пише автор книги, за даними прикордонної служби Польщі, у кінці 1938 – на початку 1939 років до Карпатської України нелегально перейшло близько 2 тис. осіб. Частина з них повернулася ще до подій березня 1939 року, але більшість залишилася. Тих, про яких знали, що вони були січовиками, дуже часто без слідства і суду вбивали ще на кордоні.

У пообідній час 16 березня 1939 року угорські й польські війська зустрілися на Верецькому перевалі. Урочистості з цього приводу були проведені з польського боку Карпат у с.Климець. Угорську сторону представляв генерала Новак, а польську – генерал Борута-Спєховіч. Спільними зусиллями угорці й поляки знищили Карпатську Україну. Здавалося, вони досягли своєї мети. Але для поляків це була піррова перемога. Адже їм не вдалося убезпечити себе від німців з півдня, з боку Чехословаччини. Угорці ж досягли мети тільки з дозволу німців і тепер остаточно потрапили до них у залежність.

Книга Даріуша Домбровського розкриває чимало цікавих сторінок з історії нашого краю і дає можливість по-новому оцінити роль окремих політиків у тогочасних подіях.

Йосип Кобаль, кандидат історичних наук, "ФЕСТ"
17 квітня 2008р.

Теги:

Коментарі

Наталя 2011-03-17 / 13:08:00
Підкажіть чи на Україні продається книга Даріуша Домбровського ?
Можливо вона є у електронному вигляді. Буду вдячна за підказку

Istvan 2008-04-24 / 20:59:00
Камуфляжник:)

Для закарпатських угоців Україна не є батьківщиною. Це факт. Мала батьківщина - це Закарпаття. А сучасна Угорщина теж не є нашою батьківщиною.

Камуфляжник:) 2008-04-24 / 20:36:00
Тибор, подмена понятий - не лучший способ доказать собственную правоту. Вы прекрасно знаете, что закарпатськие венгры не смотрят никакое другое телевидение, кроме венгерского. Тем более не смотрят российское. Украинское даже смотрят больше.

Кроме того, качество ТВ-продукта, всего лишь вопрос денег, то есть, изначально, вопрос рынка рекламы. Станно бы было, если бы в такой громадной стране как Россия телевидение было бы на уровне, скажем, словацкого.

Нас же, Тибор, интересует вопрос свободы слова. И именно в этом аспекте России до Украины, как вы высказались, "як до нэба рачкы"...:)


Учитесь любить собственное государство, Тибор. У вас напрочь отсутстует патриотизм. У меня складывается впечатление, что вы, Тибор, типичный закарпатский заробитчанин, только чуть-чуть образованнее. Впрочем, последнее - заслуга не так ваша лично, как ваших родителей...:)

Tibor 2008-04-24 / 18:47:00
Камуфляжнику



Уважаемый я украинское телевидение не смотрю только из-за того, что там нечего смотреть. И как говорится украинскому "ТВ" до "Путинского", як до неба рачки.


Я вообще-то живу в Киеве, но знаю Закарпатье не по наслышке, так как там родился и прожил 20 лет.

Могу сказать, что в Закарпатье тоже многие несмотрят украинское ТВ, например венгры Закарпатья не смотрят его вообще.

Камуфляжник:) 2008-04-24 / 15:19:00
Вы, уважаемый, всерьёз и без внутреннего сопротивления можете смотреть путинское телевидение?

Да вам уже только за это памятник при жизни на родине можно поставить! Потому как такие как вы у нас на Закарпатье не чаще зубров встречаются...:)

Tibor 2008-04-24 / 14:24:00
оранжу




Шановний вибач, але вимушуєш і мене втрутитись в ті нісенітниці, які ти несеш. Ну який до біса турул симвал влади Угорщини? Де ти бачив турула на прапорі та гербі Угорщини? І правий обозреватель, що чомусь істинних Закарпатців, тобто русинів, угорців, швабів ну аж ніяк не турбує цей символ. Дразнить тільки нацистів із-за перевалу.



Щодо НАТО, то я дуже хочу, щоб провели референдум і там побачиш який прошарок населення буде голосувати за вступ України в НАТО. Раджу тобі подивитись декілька передач політичних на таких каналах як РТР, ОРТ, ТВЦ, РЕН-ТВ, НТВ і побачиш та почуєш власними очима та вухами, що отримає Україна, якщо буде продовжувати своє померанчеве безглуздя почате в 2004 році!

anonim 2008-04-23 / 19:09:00
István,vun uzse i kávéj vupév, ne lem popisáv.

orange 2008-04-23 / 18:28:00
"...паталогічні боязні ново-укр-нацистів..."(с)




Ви, Istvan-е, коли інтелектом не вдається взяти, берете злістю і обзиваннями. Тому не ображайтеся, коли нариваєтеся на адекватну відповідь (привіт Patriot-ові, хіба я не про це говорив?). Так от, як у нас кажуть, Istvan-е, "Троцький доп... договорився, а мукачівський Турул через таких як ви, бачу, колись долітається.

Добре, що в Угорщині не всі такі, як ви, а тому сьогодні Угорщина в складі Вишеградської четвірки виправила свою бухарестську помилку і підтримала Україну в її прагненні приєднатися до ПДЧ для вступу в НАТО.

Ви, Istvan-е, швидше всього не угорець, а закарпатський угорець. А закарпатські угорці як представники нацменшини часом (не всі!!!)бувають значно аґресивніші, ніж угорці з Угорщини.

Istvan 2008-04-23 / 18:01:00
І щоб Ви знали - пам"ятники-Турули на території сьогоднішньої Угощини: Bag, Berekfürdő, Budapest, Celldömölk, Enying, Győr, Ivándárda, Mezőcsát, Karcag, Kesztölc, Körmend, Szarvas, Tiszakécske, Tiszamogyorós, Balmazújváros, Bácskossuthfalva, Nagykanizsa, Monostorapáti, Paptamási, Szeged, Sajószentpéter, Tóthfalu, Cegléd, Piliscsaba.

Istvan 2008-04-23 / 17:10:00
Що є символом влади та державності Угорщини - вказано у Конституції цієї країни. Все інше - це паталогічні боязні ново-укр-нацистів.

orange 2008-04-23 / 16:34:00
Всі названі вами місця знаходяться в межах колишньої Угорщини, і є символом ностальгії по ній чи символом надії на її відродження. І це факт, не залежний від того, що ви говорите.

Шлях угорців у Карпатську низовину був довгим, але чогось угорці не ставлять Турулів по всьому щляху від Уралу до Карпат. Бо Турул не є символом дороги і кочового життя, як циганське колесо. Це символ влади і державності.

Так що дурити, Istvan-е, можете власне відображення в дзеркалі, а не мене (моя адекватна відповідь на ваше "одна баба сказала")...

Istvan 2008-04-23 / 16:20:00
Турули у 1896 р. на 1000 річчя прибуття угорців на Карпатську низовину, були ставлені на важнійших місцях історії угорців (а не Угорщини!). В Мукачеві - у честь подвигу Ілони Зріні. Біля с. Вилок - у честь першої переможної битви візвольної війни Ракоція. На Верецькому перевалі - у честь перехіду на чолі Арпада угорців на нову батьківщину.

Навіть пранор красно-біло-зелений є символом всієї угорської нації , а не тільки Угорської Республіки *національний, а не державний символ). А то шо Ваші угорські(?) знайомі казали - це "одна баба казала"...

orange 2008-04-23 / 15:59:00
Оборзівателю, якщо ви навіть не встані прочитати попередні коментарі, або просто осягнути смисл сказаного, краще не вмішуйтеся. Будете розумніше виглядіти...:)

orange 2008-04-23 / 15:56:00
Istvan-е, мене справді цікавила ця тема, і я розпитав, чим є для них Турул, своїх знайомих угорців і навіть кількох їх гостей з Угорщини.

Точно так розуміють цей символ і українці Закарпаття, точніше ті з них, хто цікавиться не тільки зароблянням бабла.

Обозреватиль 2008-04-23 / 15:15:00
Турул є на Мукачовському замку. То мавуть рішати жителі, котрі там живуть в Мукачові а не люди з перверзнов логіков, як Кобаль и оrange. Жителі пуд замком в Паланку, шваби не протестувуть, русини Мукачова, Росвигова не протестувуть, мадяри Мукачова не протестувуть, россіяны Мукачова не протестувуть. Протестувуть лем заперевальні урайинскі націоналісти, котрі нищать Украйину. Як Istvan говорить звізда и Шевченко находяться в Будапешті. Є Петефі и Турул в Києві?


anonim 2008-04-23 / 15:06:00
tépéry pisáje. Mozse i zánesze u sztudiju.

anonim 2008-04-23 / 14:46:00
Jáki tobi dokázé,Istvánku, joj, ne nápészáv ém zse "déténo". Páde dozsdy. Tá málo klácávu " ná fázendi pud Bubápestom".

Istvan 2008-04-23 / 14:32:00
Докази в студію!

anonim 2008-04-23 / 14:16:00
opánzse,csé jáká bábéná kontyá, ne kévájte Brájton bicz,bo to ne já. Já náráz z tobov ne! máju !csász hovorété...táj ne je potrebé. Té xoty pisáté xodés?

orange 2008-04-23 / 13:53:00
Istvan, я просив вас не робити дурня ні з себе, ні з мене, бо інакще я почну відповідати адекватно. І, як ви переконалися, я вмію це робити.

Турул є символом влади. І його встановлення символізує "Це місце (місто) є угорським", "Це місце (місто) відноситься до Угорщини", "Над цим містом панує угорський дух" і т.д.

НОВИНИ: Політика

20:41
/ 1
Захищаючи Україну від московської орди, поліг Ярослав Багрій з Камʼянського Берегівського району
10:49
Жителю Сюрте на Ужгородщині, що переправляв "ухилянтів" до Словаччини, повідомили про підозру та "запобіжно" присудили домашній арешт
10:57
В Ужгороді "безправний" водій незаконно обладнав свій Opel проблисковими маячками
22:49
/ 9
"Що хочемо, те і робимо": у "терактівських" Керецьках на сесію сільради незаконно не пустили військових
16:52
/ 24
У Закарпатській облраді "нодьмодьорорсаґового" "слугу" Іванча замінив Цебер з бази "Миротворця", який з угорським паспортом їздив розважати окупантів до Криму
11:14
У Глибокому на Ужгородщині, поки господар поїхав до Ужгорода, в його дворі вигоріла надвірна споруда
11:00
Закарпатські поліцейські зібрали зібрали 2,5 млн грн і закупили 133 FPV-дрони для штурмової бригади "Лють"
19:56
/ 6
ВР затвердить нові назви 4 сіл на Закарпатті, зокрема – Пушкіна
19:33
/ 16
Помер ексголова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль
13:46
/ 9
Ізолюючи угорців Закарпаття, Орбан і Ко роблять все можливе, аби угорська громада ставала все меншою – Балога
22:30
/ 36
Опубліковано архівний виступ єпископа Івана Маргітича під час вшанування 60-ї річниці подій на Красному полі біля Хуста (ДОКУМЕНТ)
21:37
/ 7
Зеленський звільнив Токаря і призначив Гайдая головою Мукачівської РДА
11:15
/ 4
На Закарпатті судитимуть двох кліриків УПЦ (МП), яких СБУ раніше викрила на пропаганді комунізму
23:23
/ 7
У понеділок "недоброчесна" голова апеляційного суду Фазикош розглядатиме апеляцію "корупційного" голови земельної комісії Ужгорода Мильо
20:45
/ 15
Уряд призначив заступника голови Закарпатської ОВА Добромільського головою Державної служби України у справах дітей
19:05
/ 42
На Закарпатті греко-католицького священника позбавили парафії за проукраїнську позицію (ДОКУМЕНТ)
21:48
/ 12
Вслід за Кащуком сесію перед голосуванням покинув Лунченко, а обов'язки голови виконуватиме секретар ради Губаль
18:01
/ 5
Два клірики УПЦ МП на Закарпатті отримали підозру за пропаганду комуністичного режиму та срср
15:04
/ 6
Депутати міської ради Хуста проголосували за недовіру міському голові Кащуку
15:24
/ 3
Ворог запустив ІПсО з "погрозами" на адресу угорців Закарпаття від "українських націоналістів"
04:07
/ 38
Василіяни Закарпаття на Капітулі в Угорщині переобрали на наступні чотири роки дотеперішнього керівника Провінції св. Миколая
20:07
/ 31
В Угорщині на виборах керівництва закарпатських василіян "духовно навчає" угорський прихильник сепаратизму МГКЄ
14:14
/ 6
На Закарпатті одіозний клірик УПЦ МП, що є кумом Медведчуків, влаштував "жіноче" шоу зі своїм викликом у "військкомат"
14:38
/ 4
Скарга закарпатської адвокатки Бухтоярової в КСУ поставила під загрозу декларування статків чиновниками – НАЗК
21:24
/ 9
Жителі "вибухової" Керецьківської громади проігнорували звіт свого корупційного голови від ОПЗЖ Мушки
» Всі новини