У Львові побачила світ книжка про Карпатський біосферний заповідник до його 50-ліття

Унікальність монографії полягає насамперед у тому, що автор не тільки брав безпосередню участь в описуваних подіях, але й сам ініціював їх та реалізовував, виявляючи при цьому потужний ентузіазм та глибокі знання процесів і закономірностей карпатських лісових екосистем.

Розгортаючи новітню історію установи, автор справедливо констатує, що перші заповідники на теренах Карпат з’явилися за доби Австро-Угорщини, а відтак Чехословаччини. Особливо пильна увага Карпатам була виявлена з боку чеських вчених.

Після Другої світової війни українські вчені, зокрема професори С. Стойко та В. Комендар, започаткували наукову роботу з охорони природи на Закарпатті.

Важливо, що у цьому контексті, Ф. Гамор подає розлогий перелік імен природодослідників та назв інституцій, які зробили неабиякий внесок у розвиток заповідника, допомагали долати перешкоди, які траплялися на цьому шляху.

Завдяки значним зусиллям Ф.Гамора 15 лютого 1993 року Карпатський заповідник отримує новий поважний статус – його вписано до Всесвітньої мережі біосферних резерватів. Як результат, ще інтенсивнішою стала природоохоронна діяльність установи, посилилася міжнародна співпраця.

В книзі особлива увага приділяється ролі трудового колективу заповідника, підтримці центральних та місцевих органів влади. Завдяки цьому вдалось створити потужну інфраструктуру для потреб наукових досліджень та освіти. Особлива роль, на мою думку, тут належить започаткованому у 1993 році всеукраїнському науково-популярному журналу «Зелені Карпати», головним редактором якого став, знову ж таки, Федір Гамор. Активна наукова діяльність останнього особливо виявила себе в організації потужних міжнародних науково-практичних конференцій, за результатами яких опубліковано вагомі наукові збірники.

Цікавими та повчальними є глави рецензованої монографії, де досліджується внесок у розвиток КБЗ Президента України Віктора Ющенка, а також представників державних органів влади та місцевого самоврядування, чинного Президента України Петра Порошенка. Для автора цих рядків особливий інтерес складає опис процесу включення карпатських букових пралісів до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з її подальшими номінаціями («Букові праліси Карпат», «Букові праліси Карпат і давні букові ліси Німеччини», «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи»), адже, разом з професором Гамором, я був його активним учасником. Зрештою, ці, без сумніву, неординарні події склали окрему монографію Ф. Гамора «Всесвітнє визнання букових пралісів Карпат: історія та менеджмент» (видавництво «Тиса», Львів, 2017).

Не менш захоплюючими є сторінки видання, де опукло й зримо постає ще одна «історія» від професора Гамора – міжнародної співпраці: зі Швейцарським федеральним інститутом лісових, снігових та ландшафтних досліджень, Університетом сталого розвитку м. Еберсвальде (Німеччина), румунськими екологами та Союзом українців Румунії. До слова, про українсько-румунські природоохоронні взаємини наш суперактивний автор теж нещодавно видав у Львові чергову монографію «Україна-Румунія: мости народної дипломатії» (2018)…

Остання глава рецензованої монографії написана пером відомого природодослідника, професора П’єра Ібіша з Німеччини і містить окремі штрихи біографії автора. Особливо афористично звучить сентенція: «Якщо б кожен екорегіон світу мав свого Гамора, то ми б вже жили на зовсім іншій планеті!».

Вона аж ніяк не дисонує, навпаки перегукується з епіграфом на титулі книги – рядками знаного українського поета Василя Кухти: «Мало зосталось… мало – Тих, що пізнали суть… Та на тарелі, мамо, Славу не нам несуть…» («Гори страшні, горбаті…»).І тут нічого не вдієш: такими вже суперечливими є наші сьогоднішні реалії…

На завершення цієї короткої рецензії не можу не втриматися, щоб в черговий раз не зауважити про «еталони»: завдяки професору Ф. Гамору Карпатський біосферний заповідник став одним з найпотужніших наукових та еколого-освітніх центрів Карпатського регіону, широко визнаним у всьому світі.
Його внесок у збереження природних екосистем, сталий розвиток Карпат − потужний і неоціненний. Будемо сподіватися на щасливе продовження історії природоохорони Карпат.

Теги: КБЗ, запоавдник, Гамор

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати