Два дні тому Агентство внутрішньої безпеки Польщі заявило про затримання трьох чоловіків, яких підозрюють у підпалі офісу Товариства угорської культури в Ужгороді 4 лютого. Затримання відбулося у співпраці з СБУ. Щодо двох осіб — тих, кого ідентифікували серед паліїв — наразі застосований тримісячний арешт, одного відпустили під нагляд поліції. Тепер слідчі вивчають міжнародні контакти підозрюваних.
Про те, що за провокацією із "коктейлем Молотова", яка додала проблем у відносини України та Угорщини, стоять іноземці, стало відомо невдовзі після підпалу.
Тоді голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль заявив, що до справи причетні громадяни однієї з країн ЄС, а 21 лютого назвав конкретні імена: 21-річного Адріана Марглевського з Кракова і 25-річного Томаша Рафала Шимков’яка з Бидгощі. Обидва є членами праворадикального неофашистського угрупування "Фаланга", яке голосно заявило про себе у Польщі відразу після початку російської агресії на Донбасі.
Сама назва "Фаланга" пов’язана з історією міжвоєнного польського націоналістичного руху. Сучасні "фалангісти" теж марширують під гаслами "Сильний народ та велика батьківщина" й "Велика католицька Польща".
Однак мають і принципову відмінність — вони покохали путінську Росію.
"Фаланга" позиціонує себе як угруповання, котре діє на користь створення альтернативи домінуючій у Польщі "євроатлантичній повістці". Через свій медіа-ресурс Х-портал "фалангісти" закликають боротися з "американським імперіалізмом", "сіоністським диктатом" та підтримувати народи, що потерпають від ініційованих США та Ізраїлем конфліктів.
Якщо міжвоєнна "Фаланга" доволі гостро виступала проти лівих, то сучасному угрупуванню ліві не заважають — "Фаланга" має чимало зв’язків з польською прокремлівською партією "Зміна", яка сповідує ультраліву ідеологію. Дві польські партії, які належать до протилежних ідеологічних таборів, об'єднують крайній антиамериканізм та підтримка твердого курсу президента Путіна.
Лідером "Фаланги", як і головним редактором Х-порталу, є Бартош Бекер, молодий випускник політології, також симпатик Путіна та противник НАТО, котрий не проти як одягнути георгіївську стрічку, так і полякати поляків "бандеризмом". Сам він представляється "незалежним журналістом", який нібито намагається "врівноважити пануючий у польських ЗМІ проамериканський дискурс". У 2013 році на запрошення уряду Башара аль-Асада Бекер відвідав Сирію, у лютому 2014-го поїхав на Майдан, де наполегливо вишукував портрети Степана Бандери.
Резонанс у Польщі мали його поїздки на Донбас навесні та влітку 2014-го, де Бекер записав інтерв’ю з ватажками так званої "ДНР" та провів панель про народні революції. Під час мітингу сепаратистів у Донецьку влітку 2014-го Бартош Бекер заявив: "Я не є представником польського проатлантичного уряду. Я представляю польський народ, який виступає проти присутності терористів з НАТО у Польщі". Разом з лідером угрупування на Схід України приїжджали в той період принаймні ще кілька "фалангістів".
Одного з них — Даріуша Леманського — розшукує польська прокуратура за участь у незаконному закордонному збройному формуванні. Проте наразі Леманський, як й інший "фалангіст" Давід Гудзец, перебувають поза Польщею.
У серпні 2014 очолювана Бекером "Фаланга" під прапорами ДНР та ЛНР протестувала під українським посольством у Варшаві проти "єврейського фашизму" при владі у Києві та закликала захистити "новоросійську громадськість" від Порошенка. А вже у жовтні українські прикордонники заборонили кільком представникам "Фаланги" в’їзд до України строком на три роки.
Бекер тоді хвалився забороною на фейсбуці, і до фото з печаткою додав підпис: цікаво, що довше протримається — ця заборона чи президент Порошенко? Тоді Х-портал написав, що українська влада створює чорні списки з тих, хто не поділяє "офіційну пропаганду Києва" щодо конфлікту на Донбасі.
Портал досі приділяє велику увагу подіям в Україні.
У своїх публікаціях "фалангісти" роблять прямі паралелі між подіями на Волині у 1943-44 та політикою Києва на Донбасі, називаючи АТО "геноцидом".
Звісно ж, публікаціями в інтернеті справа не обмежується.
"Фалангісти" справді працюють над розпаленням ворожнечі, підливаючи олії у суперечки між Україною та Польщею.
Аби вберегти поляків від "можливої агресії бандерівців", влітку 2015 року "Фаланга" навіть анонсувала створення мілітаризованих патрулів у Південно-Східній Польщі, які охоронятимуть кордон від "нічних бандерівських рейдів". І хоча відповідне відео, викладене в інтернеті, підтверджує факт порушення польського законодавства — бо громадяни не можуть свавільно дублювати функції прикордонників чи інших силових структур, — його учасники залишилися на свободі.
Окрім контактів з партією "Зміна", Бекер певний час навіть був заступником її лідера Матеуша Піскорського, котрий вже понад рік перебуває під арештом за звинуваченнями у шпигунстві на користь Росії.
"Фаланга" має також інші цікаві персональні контакти. Минулого року відомий борець з "бандеризмом" ксьондз Тадеуш Ісакович-Залеський організовував у Кракові День пам’яті жертв геноциду поляків на Східних кресах і запросив Бекера до почесного комітету заходу. Серед членів комітету також опинився віце-міністр юстиції Патрик Які та репер Мацей "Птах" Пташник, автор "хітів" "Косово сербське" та "Ненависть до поліції".
Проте "Фалангу" цікавлять не тільки мітинги та постановочні рейди у військовій формі.
Так, діячі організації зацікавилися можливістю стати частиною Військ територіальної оборони, що їх Польща вирішила створити у 2016 році для протидії можливій російській загрозі.
До цих військ мало приєднатися, зокрема, краківське "Товариство одиниця стрілецька 2039", де з 80 членів принаймні кільканадцять є членами "Фаланги" або мають зв’язки зі "Зміною". Зокрема, співзасновник "одиниці" Міхал Прокопович влітку 2016-го брав участь у демонстрації проти проведення саміту НАТО в Варшаві.
"Стрільцям" навіть вдалося взяти участь у натівських навчаннях "Анаконда", проте після розголосу в ЗМІ Міністерство оборони Польщі вирішило обмежити співпрацю з організацією.
Тепер прокремлівська організація з Польщі вийшла на міжнародний рівень. Участь "фалангістів" у підпалі офісу Товариства угорської культури в Ужгороді відкриває нову сторінку у вже й так непростій історії провокацій, здійснених проти нацменшин або іноземних диппредставництв в Україні.
Якщо раніше фрази українських урядовців про "кремлівський слід" багатьма сприймалися як відмовка, то репутація "Фаланги" не дає приводу сумніватися у прямому замовленні з Москви.
Очевидною стала небезпечна тенденція: бажаючи посварити Київ із західними сусідами, Москва буде грати не тільки ресурсами, наявними на терені України, а й залучатиме громадян інших країн.
Чому Кремль для провокації в Ужгороді вирішив використати саме польських громадян?
Редактор порталу polukr.net Даріуш Матерняк у коментарі "Європейській правді" зазначив, що акція могла мати на меті використати стан польсько-угорських відносин, які останнім часом позиціонуються як особливо дружні. "Можливо, акція мала стати виявом "братньої допомоги" поляків "пригнобленим бандерівською владою" угорцям. І не варто виключати, що прораховувався також побічний ефект — погіршення польсько-українських відносин".
Чи було це спланованим наміром, чи ні, але події в Ужгороді справді здатні підвищити напругу у відносинах України та Польщі.
Для цього достатньо, щоби українська сторона почала використовувати ужгородський інцидент як аргумент у публічному діалозі з Варшавою. Така стратегія цілком відповідає очікуванням організаторів ужгородського нападу, а отже, може стати підгрунтям для нових та нових провокацій. Тож політикам з обох боків кордону варто зважати на це та ретельно зважувати висловлювання.
Натомість "на угорському фронті" не варто чекати змін.
Оперативне розслідування підпалу так і не розрядило напружену атмосферу відносин між Києвом та Будапештом — вже після оголошення про затримання поляків відбулося чергове підпалення спілки угорців. Попри арешти в Польщі, Будапешт і надалі покладає відповідальність за ці події на Київ. І хоча в перших заявах представники спілки угорців були переконані, що їхній офіс підірвали не українці, вже за два дні їхня позиція змінилася.
Угорці воліють не помічати очевидних зв’язків нападників з Москвою, а в останній день зими з’явилася заява про те, що до теракту в Ужгороді призвела антиугорська кампанія в Україні.
Тому не варто сподіватися, що навіть об’єктивне розслідування змусить Віктора Орбана відмовитися від тиску на Україну.
Олена Бабакова, журналіст (Варшава), Європейська правда