У сотий день народження пані Анастасія розповідає про своє життя. Каже, змалку любила ходити до лісу. Там надихалися красою природи. Пам’ятає, як жилося при різних державах, особливо добрі спогади має про період Чехословаччини. У воєнний період родині довелося переховуватися в лісі. Тоді вже з чоловіком мали маленьку донечку. Але, зауважує, що як би не було – завжди, при різних владах та державах, працювали чесно, і ні на що не скаржились. Все життя разом з чоловіком працювали в лісі.
Про секрет довголіття пані Анастасія каже: як такого не має, але, сміється, що і досі почувається непогано. Досі співає старовинних пісень, любить жартувати з молодшими та радіє за них. Як дорогоцінну пам’ять, зберігає старовинні фотографії та листівки, залюбки співає пісні своєї молодості та навчає їх юному поколінню.
Іменинниця мала трьох дітей, а шестеро внуків пані Анастасії вже дорослі. Внуки з теплотою розповідають: і бабуся, і вже покійний дідусь, їх завжди вчили творити добро та сподіватися на Бога. Очевидно тому, що самі сповідували ці життєві принципи і дожили до глибокої старості.
Від імені народного депутата України Василя Петьовки, 2 лютого іменинницю привітав його помічник Михайло Штефко, який передав щирі побажання добра та здроров’я, і вручив цінний подарунок. Пані Анастасія каже – вражена увагою та подарунками, а через рік обіцяє знову зустріти гостей на свій день народження.