ПАРЄ порадила Угорщині та Румунії забезпечити українцям в своїх країнах те, на що вони претендують щодо своїх меншин в Україні

1. Парламентська Асамблея занепокоєна статтями, що стосуються навчання на мовах меншин нового Закону про освіту, прийнятої 5 вересня 2017 року Верховною Радою України і підписаного 27 вересня 2017 року Президентом України Петром Порошенко.

2. Сусідні країни стверджували, що цей акт порушує права осіб, що належать до національних меншин, і піднімає чутливі правові питання, які підпадають також і під дію українського законодавства. Асамблея висловлює жаль у зв'язку з тим, що не було ніяких реальних консультацій з представниками національних меншин в Україні за новою редакцією статті 7 Закону, прийнятого Верховною Радою. Асамблея відзначає, що українська влада представила текст Закону про освіту Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія), щоб отримати висновок, який має бути представлено до кінця 2017; однак Асамблея висловлює невдоволення тим, що цей крок не був зроблений до прийняття Закону про освіту. Крім того, Асамблеї відомо, що в березні 2017 року Консультативний комітет з Рамкової конвенції про захист національних меншин прийняв свою думку по Україні (4-е засідання), яка повинна стати загальнодоступною на початку 2018 року, і що доповідь по Україні, представлена Комітетом експертів європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ETS № 148), розглядається Комітетом міністрів.

3. Асамблея приймає до відома серйозну заклопотаність з ряду правових питань. Вона вважає, що важливо виконати зобов'язання, засновані на Європейській конвенції про права людини (ETS № 5), Рамковій конвенції про захист національних меншин (ETS № 157, "Рамкова конвенція") і Європейській хартії про регіональні мови або мови меншин, а також для сприяння відновленню конструктивного діалогу між різними зацікавленими сторонами. В цьому відношенні для Асамблеї три взаємопов'язаних принципи повинні направляти зацікавлені сторони до більш узгоджених домовленостей.

4. Перший полягає в тому, що знання офіційної мови держави є фактором соціальної згуртованості та інтеграції, і держави мають право заохочувати вивчення офіційної мови і просити, щоб державна мова була мовою навчання для всіх.

5. Друге питання полягає в тому, що, як заявив Консультативний комітет з Рамкової конвенції: "Мова є важливим компонентом індивідуальної та колективної ідентичності. Для багатьох осіб, що належать до національних меншин, мова є одним з основних чинників їх ідентичності і ідентифікації меншини". Таким чином, коли держави вживають заходів з пропаганди офіційної мови, вони повинні йти рука об руку з заходами щодо захисту і просуванню мов національних меншин. Якщо цього не буде зроблено, результатом буде асиміляція, а не інтеграція.

6. Третій принцип - це принцип недискримінації. Цей принцип застосовується не тільки до визнання і ефективного захисту прав осіб, що належать до національних меншин, як це закріплено в Рамкової конвенції, а також до конкретних прав, закріплених у Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, але також і до "здійснення будь-якого права, встановленого законом "відповідно до статті 1 Протоколу № 12 до Європейської конвенції про права людини (ETS № 177).

7. Для Асамблеї ці три принципи є важливими елементами більш широкої концепції першорядної важливості, яка насправді лежить в основі всієї Рамкової конвенції: концепція "жити разом".

8. Виходячи з вищезазначених принципів і всеосяжної концепції "спільного проживання", нове законодавство, схоже, не забезпечує належного балансу між офіційною мовою і мовами національних меншин.

9. Зокрема, новий закон тягне за собою значне скорочення прав, раніше визнаних за "національними меншинами" щодо їх власної мови освіти. Ці національні меншини, які раніше мали право мати одномовні школи і повноцінні навчальні програми на своїй рідній мові, тепер виявляються в ситуації, коли освіту на їх рідних мовах може бути забезпечено (поряд з освітою українською мовою) тільки до закінчення початкової освіти. Для Асамблеї це не сприяє "спільному проживанню".

10. При плануванні реформи необхідно забезпечити гнучкість, щоб уникнути поспішних змін, що завдають шкоду якості освіти, що надається учням, які належать до національних меншин.

11. У цьому відношенні трирічний перехідний період може виявитися занадто коротким. Тому Асамблея закликає українську владу проявити гнучкість щодо тривалості процесу і вжити заходів, що відповідають конкретним умовам відповідних громад і ситуації в різних областях.

12. Асамблея усвідомлює, що україномовні меншини в сусідніх країнах не мають права на одномовну освіту на своїх рідних мовах і не отримують переваг від домовленостей, спрямованих на заохочення двомовної освіти. Тому Асамблея рекомендує владі сусідніх країн, які законно закликають до захисту своїх меншин, проявити готовність запропонувати українським громадам, які проживають у відповідних країнах, аналогічні угоди з тими, на які вони претендують щодо своїх меншин.

13. Асамблея рекомендує Україні вивчити передову практику в державах-членах Ради Європи в галузі викладання офіційних мов з використанням спеціальних методів навчання, призначених для шкіл, які використовують регіональні мови або мови меншин, в якості мови освіти.

14. Асамблея постановляє стежити за розвитком подій в Україні щодо захисту і заохочення регіональних мов і мов меншин.

15. Асамблея просить українську владу в повній мірі виконати майбутні рекомендації та висновки Венеціанської комісії і відповідним чином змінити новий Закон про освіту.