ДУМА ПРО ПРЕМІЮ або Ще раз про вручення обласних відзнак в галузі літератури і мистецтва

Голова Закарпатської ОДА Олег Гаваші вручає премію Василеві Кузану

КРАСНЕ СЛОВО

Серед літераторів цього року відзначили премією імені Федора Потушняка угорськомовного прозаїка Ласло Баллу за книжку новел, етюдів, повістей „Oszi” (“Осінні тополі”); російськомовну поетесу Людмилу Кудрявську за збірки «Лето» і «За радугой»; дитячу письменницю Лідію Повх за книжки „Біла хата на горбку”, „Школярі - школярики”; драматурга Дмитра Кешелю за п’єсу „Недотепа із вертепа”; літературного критика Василя Кузана за книжку інтерв’ю та есеїв «Віагра для поета».

Усі нагороджені -- люди відомі і довели це багатьма роками праці на обраній творчій стезі. Питань нема. Але виникає відчуття «дежа вю» -- «я вже це десь бачив». На жаль, жодного несподіваного імені, яке би внесло якийсь свіжий погляд на суцільні лави старих і заслужених лауреатів. І причина проста: за положенням про премію імені Потушняка її може отримати лише член Національної спілки письменників.

А що робити, якщо в обласній організації нині три десятки чоловік, а премій – аж п’ять? Правильно, кожні шість років вручати її по-новому колу. Власне, це підтверджує і цьогорічне нагородження, коли «двічі лауреат премії» вже стає нормою. А не за горами і тричі лауреати. На щастя, наші літератори – люди універсальні. Можуть і вірші писати, і прозу, і казки для діток, і статті про колегу. Тож фігурувати можна у всіх номінаціях. Так за тридцять років всіх опреміюємо по п’ять разів. Якщо, звичайно, не змінити положення із вузько спілчанського на демократичне і нагороджувати за тексти, а не за те, що ти -- член чи не член.

Дивним виглядає і те, що премією Потушняка не відзначено найрезонансніші цьогорічні книжки закарпатської авторки Оксани Луцишиної, до речі таки члена спілки. Дві її книжки, які увійшли в список кращих новинок України за 2007 рік за версією Бі-Бі-Сі, на Закарпатті навіть не помітили. Мабуть, їй дадуть за них премію згодом, як це сталося з п’єсою Дмитра Кешелі, яку відзначили через кілька років після прем’єри, коли овації стихли і букети зів’яли.

А поки що премію у жанрі прози вручили заслуженому і шановному літераторові. Ну і що, що по-угорськи серед спілчан майже ніхто не читає і важко навіть приблизно порівняти ці тексти з новелами і романом Луцишиної. Оксана почекає. От люди до 70 років чекають і нічого. Таки дочікуються.

ЗВУКИ МУЗИКИ

Премію імені Дезидерія Задора цього року вручили музикознавцю Михайлові Світлику, до речі, сину відомого композитора з Іршавщини, за статтю „Ладогармонічне та фактурне варіювання в обробках українських народних пісень Закарпаття Дезидерія Задора”; композитору Віктору Теличку за твір великої форми -- сонату „With the questions” для скрипки і фортепіано; композитору Йосипу Базелю за твір малої форми -- п’єсу „Крик душі” для кларнета, литавр і фортепіано; солісту обласної філармонії Олександру Садварію за програму «Молюся Богу, співаю людям»; оркестру народних інструментів Ужгородського музичного училища імені Дезидерія Задора (керівник – Світлана Стегней) – за програму «Чарівні звуки оркестру».

СВІТЛО РАМПИ

Театральну премію імені братів Шерегіїв за кращу виставу отримав Закарпатський обласний театр ляльок за постановку шоу-мюзиклу «Енеїда» Івана Котляревського (режисер – Наталя Орєшнікова). Треба зазначити, що на цей проект наші лялькарі виграли президентський грант і феєрична нічна прем’єра у стінах Ужгородського замку стала однією з найцікавіших мистецьких подій року на Закарпатті.

За «Кращу жіночу роль» премію отримала Світлана Кобзиста, яка зіграла в «Енеїді» кілька ролей. Кращою чоловічою роллю визнано гру Віктора Івашковича з Берегівського угорського драматичного театру у виставі Миколи Гоголя «Одруження». Кращим театрознавцем цього року став Олег Зайцев, який видав книжку «Майстри закарпатської сценографії ХХ сторіччя». А кращими акторами для дітей визнали Світлану Кобзисту, Еллі Григор’єву, Ларису Кравчик, Миколу Карпенка за виставу «Спляча красуня».

Насторожує той факт, що взагалі не відзначено два найбільші театри – мукачівський і закарпатський музично-драматичний. Особливо прикро за найбільший театр області, який є візиткою Ужгорода. Після кількох яскравих років та прем’єр ( і «Калігула», і «Майстер Чирняк» визнавалися кращими виставами у 2005 і 2006 роках), після історичних всеукраїнських гастролей в Закарпатському українському обласному музично-драматичному театрі намітився явний спад.

Театр, який не сходив із заголовків новин, нині практично відсутній в культурно-інформаційному просторі. І викликано це в першу чергу не вмотивованим звільненням директора Анатолія Рошка, який був творчою особистістю з великої букви. Схоже, найбільший театр області знову опинився у прірві, як кілька років до цього, про що й свідчить абсолютна його неприсутність серед цьогорічних лауреатів театральної премії.

КОЛІР І ЛІНІЯ

Лауреатами обласної премії імені Ерделі і Бокшая стали живописець Віталій Звенигородський (посмертно) за картину «Бокшаївська осінь», графік Борис Кузьма за ужгородські мотиви, різьбяр Василь Сідак за твір «Опришки», скульптор Петро Матл за скульптуру «Максиміліан Колбе». Окремо хочеться відзначити молодих «монументалістів» Івана Цубину, Олександра Єлізарова та Михайла Колодку, які подарували Ужгородові один із кращих пам’ятників – крилатого ведмедя біля входу в готель «Закарпаття». З часом він може стати навіть туристичним символом нашого краю.

Кращою мистецтвознавчою працею визнано монографію Івана Небесника «Адальберт Ерделі», яка за глибиною розкриття теми, доступністю і цікавістю викладу не має собі рівних за всю історію мистецтва Закарпаття. Ректор Закарпатського художнього інституту написав книжку, яка не поступається рівнем живопису Ерделі. І саме такі лауреати обласних відзнак у галузі культури і мистецтва дають можливість «владним» преміям тримати марку.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати