Королівські бетлегеми з Закарпаття бажають вам щастя!

— Уже не перший рік ми беремо участь у передноворічному міжнародному фестивалі самодіяльних колективів, що проходить у румунському місті Сігеті, — розповідає Юрій Опріш, очільник товариства закарпатських румунів імені Кожбука. — А повернувшись додому, разом з усіма одноплемінниками збираємося в тому чи іншому населеному пункті області, де компактно проживають закарпатські румуни, щоб привітати один одного з Новим роком. Цьогоріч таку зустріч проведемо під ялинкою біля Солотвинської селищної ради Тячівського району. Оскільки Новий рік — свято сімейне, його зустрічаємо в колі родини.

Аби не розгубити народні традиції, а, навпаки, примножувати їх, словаки Закарпаття перед Новим роком проводять своєрідний конкурс «Словацький бетлегем» (так на Словаччині та здебільшого й на Закарпатті називають групи колядників і щедрувальників). За словами голови культурно-освітньої організації «Матіца Словенска» Йосипа Гайніша, на нинішній зібралися десять колективів області та два — зі Словаччини.

Поляки Закарпаття розпочинають цикл різдвяно-новорічних свят обдаровуванням один одного проскурою. За словами голови обласного товариства польської культури Галини Вакарової, польська нацменшина на Закарпатті — одна з найменших. Тому зберігати народні традиції дещо складніше. Але, попри все, це вдається.

Найзворушливіші зимові святкові дійства — у вірменів Закарпаття. Оскільки для приготування національної святкової страви — пасуц долми, себто голубців, тих інгредієнтів, які є на праматірній землі, на Закарпатті нема, святковий стіл прикрашають такими само, як і корінні закарпатці.

— За нашою народною традицією, родина збирається у найстарішого її члена, — розповів Сергій Нікогосян, голова товариства вірменської культури Закарпаття «Арарат». — Найперше згадуємо тих, кого вже нема з-поміж нас і тих, хто далеко. Відтак бажаємо здоров’я, щастя й радості своїм сусідам. Оскільки мої одноплемінники розкидані по цілому світу, перший новорічний тост — за ту землю, на якій тепер живемо і яка стала нам рідною.

Найколоритніше відзначають Новоріччя закарпатські роми. «Королівські» бетлегеми, тобто колядники й щедрувальники, котрі живуть у селищі Королеві Виноградівського району, із скрипками, баянами, бубнами та іншим музінструментом йдуть від хати до хати, бажаючи щастя, радості, здоров’я всім своїм односельцям. Багатші роблять це за просто «дякую», для бідніших, особливо з інших регіонів області, коляди й щедрування — це засіб заробити. На цей раз без принизливого «дайте копійку».

...Напередодні свят зустрівся з ужгородським ромом Йовжієм, тридцятирічним батьком чотирьох дітей і власником коня та підводи. На запитання, як святкуватиме Новий рік, відповів: без настрою. Під кінець старого року в Ужгороді заборонено рух гужового транспорту, а кінь та підвода для Йовжія, заготівельника металобрухту, — не просто засоби для існування. Кінь для нього — то член родини...

У новорічної казки, на жаль, є й сумні фрагменти.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати