Заради закарпатки американець покинув Нью-Йорк і оселився в Тересві

Майкл разом з Мирославою в Україні уже понад десять років. Час від часу навідуються у Нью-Йорк. А познайомилися молоді люди у Києві під час подорожі американця. На батьківщині він працював у авіакомпанії. Сподобались одне одному відразу. Не злякали закоханих ні незнання мов, ні величезна відстань. За кілька місяців Мирослава вивчила анг­лійську, так стали спілкуватись. А незабаром пара одружилася. Весілля гуляли у рідному селищі нареченої. А от офіційного розпису через бюрократичні перепони довелося чекати півроку – шлюб зареєстрували у Києві.

Якийсь час пожили у Тересві, а потім поїхали у Нью-Йорк, де у молодят народився син Марк. Мирослава знайшла хорошу роботу. Але кілька років тому змушені були повернутися на Закарпаття, бо жінка хотіла допомогти своїй мамі доглядати бабцю. Час від часу подружжя навідується у Штати, де Майкл може підзаробити грошей, адже з працевлаштуванням у Тересві сутужно. Хоча тут викладає англійську учням, які вже мають певний рівень підготовки.

– Життям на Закарпатті не натішиться наш син, – каже Мирослава. – Бо може сам піти в магазин, в Америці ж дитина до 16 років не йде нікуди без супроводу дорослих. Учиться у школі, має друзів, грає у футбол. Українську мову вивчив за рік, пише навіть краще, ніж англійською.

Вдома Майкла вважають божевільним

Майкл теж із захопленням розповідає про Закарпаття, яке йому припало до душі. Особливо зачарований горами. А також місцевою кухнею – голубцями, м’ясом з підливою, борщем. Зі школи Майкл знав, що Україна була частиною Радянського Союзу. Ще йому було відомо, що це друга за розміром країна Європи зі столицею Києвом, що тут найбільш родючі ґрунти у світі. А вперше почув про Україну в шістнадцять років, коли вибухнув Чорнобиль.

Коли подружжя приїхало в Закарпатську область, спочатку було важко, адже місцеві цікавились у Мирослави, хто це такий, звідки. Люди щиро дивувалися, що вона з американцем робить тут у такий важкий час. Прикро, але не раз хотіли обдурити на гроші, накручували ціни у таксі, в автобусі.

– Проте мені тут дуже сподобалося, – каже Майкл. Він уже дещо розуміє українську. – У Тересві люди зупиняються, розмовляють за чашкою кави. В Америці такого нема, навіть у маленьких містечках – до усіх ставляться підозріло. Тут відчуваю спокій. Я все життя прожив у мегаполісі, і мій організм звик до шуму.

– А от я не змогла звикнути до Нью-Йорка – це місто, яке ніколи не спить, – ділиться Мирослава. – Весь час ширяють гелікоптери, дрижить метро, сигналять поліцейські сирени, «швидкі». Там природи немає, самі тісні будинки з тісними квартирками. Крім того, дорога з роботи додому займала три години.

Подружжя зізнається: на батьківщині Майкла вважають божевільним, що подався жити на інший кінець світу. Хоча зараз неважко підтримувати стосунки – спілкуються по скайпу. Але Майкл хоче, щоб американські друзі приїхали на Закарпаття і самі побачили, яка гарна Україна.

"Вісник+К" за матеріалами закарпатської преси