Світлини оприлюднили в спільноті Transcarpathian Heritage в соціальній мережі мережі Фейсбук:
Ось як описує події цього дня в своєму щоденнику «Щастя і горе Карпатської України» Василь Ґренджа-Донський:
«...Готуємо маніфестацію, яка заповідається величавою. 22 січня 1939 від самого ранку поїзд за поїздом вбігає в хустську станцію, українське населення спішить до Столиці. Довжезний ряд селянських возів з близької околиці, вантажні самоходи з дальших сіл, а поїзди з найдальших закутин привозять учасників. Сотні, тисячки возів, велосипедів, легкових машин заповнили бічні вулиці. Наші регіональні, а навіть червоні прапори розвішені по домах, всюди маком цвіте. Зразу можна розпізнати після національних костюмів: Гуцульщина, Волівщина, Севлющина, Ужгородщина, навіть поприїжджали люди з Середнянщини, Ужанщини. Народу суне зі всіх напрямків. Саме Волове послало аж трьома вантажними автами своїх заступників, щось понад двісті людей. Нехай вороги бачать, що народ підтримує свій автономий уряд.
Біля десятої години сформувався величавий похід, десятки оркестрів вигравало українські походові пісні, і похід рушив вулицями на площу. Біля тридцять тисяч учасників зійшлося з цілої Карпатської України. Славні руїни хустського замку ще не бачили стільки народу вкупі. Збори почались...».