...У червні минулого року бригада з восьми чоловік, усі жителі Виноградівщини, виїхала в Угорщину. Працювали закарпатці в одному з лісництв на заготівлі деревини. Проживали тут же, у двох автотрейлерах. Робота в лісі – нелегка, ввечері знесилені чоловіки падали з ніг. А ще ж потрібно було готувати собі їжу... На те, щоб розслабитися, часу не вистачало. Хоча останньої липневої суботи окремі все ж не витримали. 28-річний Степан та на три роки старший Юрій роздобули десь спиртне (не виключено, що його привезли знайомі угорці). Увечері сіли гоститися. Інші ж полягали спати. Один з бригади, 34-річний Ігор, невдовзі прокинувся від якогось шуму. Виглянувши з трейлера, побачив, як Степан з Юрієм б’ють ногами людину, яка лежить на землі. "Та це ж вони Івана б'ють". Потерпілий, теж виноградівець, працює у цій же бригаді. Ігор вискочив з трейлера і спробував з'ясувати, що коїться. Розбурхані молодики ніби заспокоїлися. Іван тяжко дихав і стогнав...
-- Та все нормально... Ми вже розібралися, -- вимовив Юрій.
Запропонував децу й Ігореві. Та тільки-но той проковтнув напій, як його частувальник схопив сковороду, що валялася поруч, і гепнув нею Ігоря по голові. В очах потемніло, а після кількох ударів кулаком в обличчя Ігор звалився на землю. На нього теж посипався град ударів озвірілої пари. Тільки стомившись, бузувіри втихомирилися. Їхні ж опоненти лежали на землі. Юрій та Степан продовжили гостину. Невдовзі один з потерпілих, прийшовши до тями, допоміг звестися на ноги й побратимові по нещастю. Якось заповзли у трейлер. Однак розігріті спиртним бузувіри не зупинилися "на досягнутому". Увійшли всередину, потім виштовхали побитих надвір і продовжили їх лупцювати. Нападники геть втратили розум. У хід пішли сапка, дерев'яні палиці, тазик та інші предмети. Так тривало кілька годин. Екзекуція скінчилася тільки під ранок. Та було вже пізно...
А що ж інша бригада, яка ночувала поряд? Грізний вигляд двох п'яних заробітчан налякав усіх. Їх ніхто не посмів зупинити. Один з працівників взагалі від гріха подалі всю ніч провів у лісі.
Вранці, зрозумівши, що накоїли, Юрій зі Степаном сусідню бригаду відправили в ліс, самі ж залишилися біля трейлерів. Втім, того дня ніхто не працював. Порадившись, розбишаки подалися у найближчий населений пункт, щоб сповістити поліції. Коли приїхали стражі порядку, Іван вже був мертвий, Ігоря без свідомості доставили в лікарню. Кати на той час уже порозбігалися...
Відтоді минуло більше року. Дещо затягнулися рубці на ранах скорботи родичів Івана, які, звичайно, прагнули, аби зловмисники понесли заслужене покарання. Взаємодія правоохоронців двох сусідніх держав дала бажані плоди. І одного вересневого дня ц.р. працівники карного розшуку зупинили Степана на вулиці Виноградова. Невдовзі він уже давав показання про ті страшні події на території Угорщини.
Розслідуванням справи займався начальник відділу слідчої частини СУ УМВС Костянтин Молнар. Незабаром Феміда повинна винести вирок Степанові. А от Юрію поки що вдається уникати зустрічей з міліцією. Однак, і його врешті-решт спіткає справедливе покарання. До слова, чоловік уже двічі притягався до криміналу за крадіжки, відбував навіть покарання у місцях позбавлення волі.