Люди з геном небайдужості – Рух підтримки закарпатських військових (ВІДЕО)

Сучасні захисники батьківщини – не завжди у камуфльованому одязі та зі зброєю в руках. Є ті, що допомагають берегти Україну. Волонтери.

Раяна ФІЛОНЕНКО, волонтер Руху підтримки закарпатських військових

Даже не волонтеры. Люди, которые посвятили себя защите Украины, народа, они достойны того, чтобы Матерь Божья покрывала их своим покровом и защищала. А мы как часть этого народа, волонтеры и люди, которые хотя бы разово рядом, стараемся помочь защитникам. А Матерь Божья и нас тоже не оставляет в своей помощи, да и весь народ.

Рух підтримки закарпатських військових уже майже три роки допомагає воякам захищати Україну. Олена Кудрявцева і Раяна Філоненко – відповідальні за роботу волонтерського офісу, щодня контактують з вояками. За час роботи Руху дещо змінився формат волонтерства, однак незмінним елементом, тією людиною, котра усіх зібрала та згуртувала, є Галина Ярцева.

Олена КУДРЯВЦЕВА, волонтер Руху підтримки закарпатських військових

Навколо неї згрупувалися найбільш небайдужі люди. Більшість жінки. Кістяк руху за ці майже три роки роботи особливо не змінився. Ці люди постійно підтримують, звертаються, допомагають, перуть речі, стоять на ярмарках. Так приходять нові люди, це нас радує, іноді родичі військових. Самі АТОшники теж долучаються потрохи.

Креативні заходи, ярмарки та аукціони, продаж онлайн та щоразу нові ідеї для організації заходів. Закарпатські волонтери намагаються заробити кошти на купівлю найнеобхіднішого для вояків.

Олена КУДРЯВЦЕВА, волонтер Руху підтримки закарпатських військових

Напрямок роботи не помінявся, трошки змінилися принципи. Якщо ми раніше на самому початку намагалися допомагати окремим військовим, які до нас зверталися, потім ми звертали увагу на окремі підрозділи, тепер перейшли від особистої допомоги до більш комплексної. І ще один напрямок роботи – це допомога пораненим воякам. Перш за все тримаємо контакт з військовими шпиталями, найперші ті, які попадають бійці з передової. Потім на ті шпиталі, які знаходяться за місцями.

А найбільшою нагородою для небайдужих людей є проста подяка від воїна та повернення їх живими додому.

Галина ЯРЦЕВА, координатор Руху підтримки закарпатських військових

Кожен з вас це робить за покликом душі. Не думаю, що хтось з вас, колись думав про якісь нагороди, медалі чи грамоти. Найкращою нагородою для нас є вдячність наших хлопців, які подзвонять і скажуть, що вони живі здорові.

Раяна ФІЛОНЕНКО, волонтер Руху підтримки закарпатських військових

Много историй, которые мы вспоминаем, где-то смешные, где-то не очень. Хорошие эпизоды, когда возвращаются ребята, которым помогали, которые приходят к нам и делятся своими воспоминаниями. Часто хотят, чтобы мы просто их выслушали, мы сидим, слушаем и это самые теплые воспоминания. К нам приходят и доверяют свои проблемы, переживания, мечты, секреты – это врезается в память Это остается, эти люди остаются.

Упізнають членів Руху за символом – озброєним ведмедем. Волонтери кілька разів змінювали адресу перебування, а зараз офіс уже перетворився у справжній «ведмежий барліг». Тут ціла колекція плюшевих, м’яких символів Руху.

Олена КУДРЯВЦЕВА, волонтер Руху підтримки закарпатських військових

Перший ведмідь приїхав з-за кордону, потім біля нього почали гуртуватися інші ведмедики, великі, маленькі, їх тут ціла купа. Це остання акція, яку планує Рух підтримки закарпатських військових. Сподіваємося і віримо, що вилучені кошти підуть уже на мирні цілі – для дитячого будинку чи на лікування якоїсь хворої дитинки.

Щодня невтомні волонтери приходять на офіс Руху в Ужгороді на вул. Гойди, 8. Тут же є і невеличкий склад, де зберігають майбутні посилки на Схід. А меценатам, які протягом трьох років крокують поруч з волонтерами, підготували також і особливий – «ведмежий Оскар».

Олена КУДРЯВЦЕВА, волонтер Руху підтримки закарпатських військових

Вручаємо його тим людям, внесок яких у наш Рух, у нашу роботу є неоціненним. Зараз таких є уже близько 10, але ще є ряд, яким плануємо вручити і вони свого ведмежого Оскара отримають найближчим часом.

Після чергової вуличної акції волонтери вирішили дещо призупинити виїзну роботу, адже дуже бракує саме чоловічої підтримки під час організації.

Олена КУДРЯВЦЕВА, волонтер Руху підтримки закарпатських військових

Постійно відчуваємо брак кадрів, нам постійно потрібна допомога. Тож звертаюся до всіх – приходьте, долучайтеся. Не завжди матеріальна допомога – хоча коштів на потреби військовим теж треба. Нам потрібні робочі руки.

Ось на таких, здавалося би, тендітних жіночих плечах і тримається волонтерський Рух Закарпаття. Дівчата впевнені: сил боротися вистачить. Головне, аби у людей не зникав ген небайдужості.

Теги: рух, підтримка, ген, волонтери

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати