Ужгород: Навіщо обіцяти нереальне, або Карткові системи в ліфтах суперечать постанові Кабміну

З часу оприлюднення цієї програми пройшло вже майже два роки, проте ні повної модернізації, ні, тим паче, карткової системи в ужгородських ліфтах немає. Чому за цей час нічого не змінилося в ліфтових справах, ми поцікавилися у директора КП «Ужгородліфт», яке обслуговує близько 300 ліфтів, Сергія СОРОКИ.

«Модернізація - це, фактично, заміна застарілих частин ліфтів -тих, що закінчили свій термін експлуатації, - пояснює пан Сергій. - На цей рік було заплановано модернізувати 15 ліфтів. Поки що виправлено 7. Ми проводили заміну станцій а також кабін із дерев'яних на сталеві».

12 липня 2005 року вийшла постанова Кабінету міністрів №560, де чітко розписано, як формується оплата за комунальні послуги, зокрема й за користування ліфтами, що вираховується із метражу площі квартири. Згідно з нею і діє ліфтове господарство.

А постанова, виходить, не допускає карт-ковоїсистеми. Вона існувала в Івано-Франківську, але Антимонопольний комітет її заборонив, оскільки всі мешканці будинку повинні однаково утримувати ліфти, сплачуючи квартплату. Досвід інших міст переконує, що, якщо ввести карткову систему експлуатації, мешканці верхніх поверхів будуть змушені платити в декілька разів більше, аніж ті, хто живе на нижніх поверхах (відповідно до постанови перші поверхи звільнені від оплати). Ці 10-12 гривень, що сплачують сьогодні за ліфт усі мешканці поверхів вище першого, з уведенням карткової системи для «верхолазів» підвищуються до 60-70 гривень. Тому в Івано-Франківську люди і почали скаржитися на високі ціни - відтак цю систему відмінили.

Звичайно, мешканці нижніх поверхів, які практично не користуються ліфтами, так само мають право скаржитися, що платять

ні за що. Однак, каже Сергій Юрійович, КГТ керується законодавчим кодексом: «Ми нічого не порушуємо. Є постанова Кабміну і рішення міськвиконкому, і згідно з цією постановою встановлена оплата за технічне обслуговування ліфтів».

За кордоном карткової системи також немає, існують, щоправда, електронні ключі. У Києві в деяких будинках діє подібна система - коли на конкретний поверх може потрапити лише власник ключа. Користуватися ж картками пробували в багатьох містах України, однак із часом від такої системи відмовлялися. «У нас на цій ідеї, наскільки я знаю, поставили хрест. Для їїзапровадження потрібно спочатку відповідне рішення міської сесії, аби підвести якусь законодавчу базу. Поки що цього немає. Я ратифікував два рішення, але вони не проходили комісії: одного разу фінансову, бо на той час не було коштів, тепер - іншу комісію, адже необхідно, щоб усі комісії ради дали свою згоду», - говорить наш співрозмовник.

А от як боротися із вандалізмом у ліфтах (вони здебільшого смердять сечею, мають спалені кнопки, розмальовані стіни, наклеєні жуйки тощо), комунальники не знають. «Таке вже виховання у наших людей, - зазначає пан Сергій. - Оскільки із першого по дев'ятий поверх ліфт іде 40 секунд, ніхто не бачить, що в кабіні у цей час відбувається».

Зі спаленими кнопками намагаються боротися, встановлюючи у ліфтах, що модернізуються, «антивандальні» пульти керування. Однак практика показує, що навіть їх ламають. Звісно, це питання можна вирішити за допомогою електронних ключів. Хоча й це не панацея - батьки ж не бачать, що в ліфті робить їхня дитина, якій вони придбали такий ключ.

То чи є в нас шанси отримати сучасні ліфти? Навряд чи. Цьогоріч новий ліфт установлюють у малосімейці на вул.Джамбу-ла, 54, де вже близько 10 років ліфт не працював зовсім. Було заплановано встановити новий ліфт на Легоцького, 62, де двох ліфтів практично не існує, однак цього року побудувати їх не встигнуть - хіба що у 2008. Чи будуть облаштовувати інші ліфти в наступному році - поки що невідомо. Це залежатиме від фінансування. Адже один ліфт коштує на сьогодні 220 тисяч гривень, а через рік буде дорожчим. До того ж ліфти, що підійдуть для словацьких будинків, у нас не виробляють - доводиться іх замовляти з Чехії чи Болгарії.

Від автора. Звичайно, обслуговування і, тим паче, заміна ліфту обійдеться у чималу суму. Тому дивує, що мер Ужгорода взяв на себе таке зобов'язання - менш ніж за рік навести лад у цьому питанні. Все ж таки поточний ремонт - це не «стовідсоткова модернізація». Ще складніше - з картковою системою. Норми оплати за запровадження такоїсистеми були введені ще в 2005 році - але чому, знаючи, що ввести їїпрак-тично нереально, Сергій Ратушняк включив цей пункт у свою програму? Не знав про існування постанови №60 чи при складанні програми керувався насамперед не можливістю втілення обіцянок у життя, а їхньої привабливістю для виборця?

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати