Закарпатці все частіше стають трудовими мігрантами

Пам'ятник закарпатським заробітчанам у селі Колочава

Якщо спиратися на дані, які публікує Державна служба статистики України – офіційно зареєстрованих осіб, що працюють за кордоном: у 1996 році – 12 тисяч, у 1998 році – 24 тисячі, у 2002 році – 41 тисяча, у 2011 році – 1 мільйон. Міністерство соціальної політики України за 2011 рік наводить цифру 3 мільйони осіб, що виїхали на роботу за кордон. Більшість незалежних експертів стверджують, що нелегальна трудова міграція має набагато вищі показники. За різними методиками незалежних соціологічних опитувань, за кордоном працюють понад 5 мільйонів українців, а деякі учені взагалі називають цифру у 2-3 рази більшу.

Що змушує таку велику кількість українців покидати батьківщину і шукати роботу на чужині?

Трудова міграція є відповіддю на падіння економіки, низькооплачувану роботу, масове безробіття, інфляцію, корупцію та інші негативні соціально-економічні прояви у житті українців. Доходи більшості верств населення є недостатніми для забезпечення нормального життя простого українця. Зокрема, за стандартами ООН людина, яка витрачає менше 5 доларів у день або 150 доларів у місяць вважається такою, що живе за межею бідності. Згідно з представленими стандартами, прожитковий мінімум в Україні на одну особу в розрахунку на місяць встановили з 1 грудня 2015 року на рівні 1330 грн. Тобто відповідно до законодавства прожитковий мінімум в Україні на сьогоднішній день становить 1,5 доларів на день або близько 50 доларів на місяць. Згідно представлених даних, на сьогоднішній день понад 80% українців перебувають на межі або поза межею бідності.

З одного боку заробітчанство забезпечує надходження валюти до України. За даними експерта-економіста Еріка Наймана, гроші українських заробітчан, що надходять до їхніх родин сягають від 6 до 7 мільярдів доларів щорічно, що є одним з основних джерел валютних резервів України. Також заробітчанство зменшує конкуренцію на вітчизняному ринку праці. З іншого боку на заробітки їдуть переважно кваліфіковані спеціалісти, на які держава витрачає значні кошти на навчання у навчальних закладах і які потім не можуть знайти собі достойну високооплачувану роботу.

Чи не найбільший відтік трудових мігрантів мають невеликі міста і села у західній частині України, де кількість робочих місць має найнижчі показники. Не винятком є і найзахідніша область – Закарпаття, що межує з чотирма державами центральної Європи – Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Польщею.

За опублікованими в ЗМІ даними, міграційний міждержавний приріст у Закарпатської області найбільш від'ємний у порівнянні з іншими областями України і за один місяць поточного року склав 69 чоловік.

Для оцінки міграційних процесів нами було проведено опитування в одному з невеликих міст – Рахові, що на Закарпатті. Рахів – найвисокогірніше місто України з населенням понад 15 тисяч мешканців. За нашими підрахунками, близько 7-8 тисяч жителів міста є працездатного віку, з яких за кордон їдуть працювати понад 3,5 тисячі людей. Фактично, трудовим мігрантом стає кожен другий житель міста Рахова працездатного віку. Серед опитаних заробітчан більше 50% мають вищу освіту. Якщо взяти вікову групу людей 1970-75 років народження, то починаючи з 1991 року близько 15% жителів міста Рахова цієї вікової групи виїхало за кордон на постійне місце проживання.

Існує також явище сезонної трудової міграції. Здебільшого така міграція характерна для людей, які працевлаштовані, але їх заробітна плата не дає можливості достойно утримувати свої сім’ї. Такі люди часто використовують свої відпустки не для відпочинку, а для поїздки за кордон на роботу.

За нашими даними опитувань заробітчан встановлено, що найбільша кількість жителів Рахова їдуть на роботу у Чехію, Угорщину, Словаччину, Польщу, Росію, дещо менше – в Італію, Німеччину, Португалію, Іспанію. Переважна більшість чоловіків працює на будівництві та сільському господарстві, а жінки працевлаштовані у домашній прислузі, по догляду за пристарілими, у готелях, ресторанах тощо.

Часто нелегальні трудові мігранти стають жертвами злочинних угруповань, фіксуються випадки перебування українців в нелюдських умовах або займаються протиправною діяльністю у багатьох випадках не з власної волі.

Часто заробітчанство призводить до руйнування родин, продукує ціле покоління так званих «соціальних сиріт», у яких батьки є, але бачать вони їх декілька разів на рік у кращому випадку. Такі діти залишаються на бабусь, дідусів і з часом виростають без розуміння сімейних цінностей, на яких тримаються усі цивілізовані держави світу.

8 жовтня 2015 року Верховна Рада України ухвалила в першому читанні урядовий законопроект «Про зовнішню трудову міграцію» за №2330а. Даний законопроект з одного боку визначає правові та організаційні засади державного регулювання зовнішньої трудової міграції та соціального захисту громадян України, які тимчасово виконували або виконують роботу за кордоном та насправді – покликаний стягувати податки із заробітчан. Однак уряд не враховує, що заробітчани вже платять податки, дозволи на працю, медичне страхування та інше у державі, яка їх працевлашувала.

Отже, трудова міграція населення України за кордон є надзвичайно масштабною і потребує нагального вирішення на державному рівні. Україна має сприятливі природні умови, багаті ресурси. Найголовніше те, що у нашій державі живуть роботящі люди.

Потрібні мудрі керівники, які здатні налагодити в країні ефективне господарювання. Слід вирішувати проблеми працевлаштування на рідній землі, дбати про зростання заробітної плати та розвиток соціальної сфери, щоб попереджати можливість обезлюднення уражених трудовою міграцією місцевостей.

Теги: заробітчани, трудова міграція

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати