Дебати по цьому питанню тривали довго. Усі присутні — й голова РДА Анатолій Колібаба, й голова райради Михайло Фединець, та їхні заступники Адальберт Ковач, Анатолій Черниченко, Анатолій Салай, Степан Мацко, керуючий апаратом РДА Андрій Німець, начальник МДПІ Тарас Триндяк — жваво долучилися до диспутів з приводу реального стану знань угорськомовного населення, особливо молодого покоління, державної мови.
А справи таки — кепські. Для прикладу, Анатолій Васильович навів такий випадок. Завітавши в кафе одного угорського села,
він протягом двадцяти хвилин пояснював на пальцях офіціанту, що ж хоче замовити. Молодий хлопець українською зовсім «нем тудом», а можливо й «нем кел».
Директори та вчителі угорських шкіл району всіляко захищали, як і випускників, так і учнів. Але з тим, що нинішнім учням важко вивчати державну мову, погодилися всі. Причини називалися різні - це відсутність підручників, наочного матеріалу, словників. А найголовніше знову ж таки - кадри. Як відомо, саме вони й вирішують все. Спеціалістів нині, що й казати -малувато. Та й хто піде працювати в школу на кілька годин? Тому й маємо, що за два роки лише п'ять молодих спеціалістів наважилися стати педагогами.
Незважаючи на всі заходи, які систематично проводяться відділом освіти, на кшталт, засідань круглих столів, семінарів -практикумів, методичних об'єднань тощо, спрямованих на подальший розвиток і функціонування української мови стан знань, щиро кажучи - не вражає. Результати олімпіад та відкритих уроків - непогані, але ж розмовною українською мало хто з молоді володіє.
Єдине питання, яке поставили керівники району як і відділу освіти, так і безпосередньо директорам та вчителям угорських шкіл, що ж потрібно зробити у межах району, аби, закінчивши 11 клас, дитина мала словниковий запас українських слів? Відповіді посипалися, як з рогу достатку. Вирішили усі пропозиції надсилати методистам відділу освіти та у справах національностей РДА. А все, що залежатиме від керівників району, буде зроблено.